Як змінити важкі часи: приклад «Олександрійських дзвонів»

Перший випуск альманаху «Олександрійські дзвони» презентований 30 червня у Центральній міській бібліотеці Олександрії. Видану у вінницькому ТОВ «Твори» збірку на 145 сторінок упорядковувала добре знайома олександрійцям 17-річна Аліна Шевченко – переможниця літературних конкурсів, письменниця, журналістка, громадська діячка, авторка двох книг: «Цвіт першої надії» та «Мелодія мовчання».

 На видання альманаху Аліну надихнув досвід Черкас, де проводиться багато літературних заходів, виходить періодика з творами місцевих авторів. Упорядниця дуже сподівається, що часопис друкуватиметься регулярно. «Олександрії потрібна сильна і потужна літературна палітра, з якої насправді все й починається, бо ж значно вища всіх мір – міра духовної зрілості», — написала Аліна у вступному слові до видання.

Обкладинку «Олександрійських дзвонів» прикрашає обрана Аліною робота олександрійця Олександра Шандана. Історичну довідку про Олександрію написала краєзнавець Надія Жахалова. У збірці представлені поезія, проза і афоризми 23 авторів із 12 областей України. Серед них роботи місцевих літераторок Тамари Аноко і Аліни Шевченко, є проза і поезія людей, життя яких у певний період будо пов’язане з нашим містом.

Автори збірки – люди різного віку, з великим і малим досвідом написання творів, але їх об’єднує любов до рідної землі ідо літератури. У наступному випуску, обіцяє Аліна, рубрик буде більше, а значить – більше і простору для самовираження через творчість. До співпраці запрошують усіх охочих, які можуть надсилати роботи на електронну адресу альманаху. «Олександрійські дзвони» доступні у бібліотеках міста і обласного центру.  

До речі, наступний випуск альманаху матиме нову назву – «Олександрійський маяк» і нову обкладинку. Запланована періодичність видання – раз на два місяці, тобто шість випусків на рік. Якщо перший випуск часопису виданий спільнокоштом – за внески авторів (приміром, Аліна, яка цьогоріч закінчує школу, витратила на друк гроші, що збирала на випускний), то для виходу наступних залучатимуть спонсорів і шукатимуть підтримки у міської влади. Як дівчина планує видавати альманах, якщо вступить до вишу? Дуже просто. Вона і раніше видавала книжки, навчаючись у школі і в МАНі, і одночасно брала участь у конкурсах, писала для газет і журналів, боролася проти закриття бібліотек.  

Як зазначила одна із авторок: «Твори на сторінках альманаху ще не сповнені болю та смутку, вони про кохання і любов до рідної країни, про красу природи і просте людське щастя. Тоді, коли писалися ці прозові та віршовані рядки, всі ми ніби жили іншим життям, перебували в іншій реальності. Це ніби лист з минулого, довоєнного життя».  

«Важко підібрати красиві слова, коли йде війна, — сказала Аліна, відкриваючи презентацію. – Але  мова – це наша духовна зброя, якої окупанти бояться найбільше, бо слова житимуть завжди і нестимуть силу, яку вклав у них автор». У дівчини не було ні грошей, ні команди, але була мрія – видати альманах. І вона цю мрію здійснила, вкотре довівши власним прикладом, що нічого неможливого немає, якщо є бажання, цілеспрямованість і працьовитість.

Письменниця і журналістка Тамара Аноко: «Сам по собі талант нічого не вартий. Але якщо людина чує поклик Всесвіту, вона ставить собі завдання і знаходить сили та можливості його виконувати. Як приклад – юна письменниця створила збірку, яка об’єднала всю Україну. Звичайно, знайдуться ті, хто буде критикувати видання, але факт залишається фактом: збірка вийшла завдяки організаторському таланту Аліни». В першому впуску «Олександрійських  дзвонів» є декілька есе Тамари Аноко. Тема – книга. «Покажи мені свою книжкову полицю, і я скажу, хто ти», — справедливо вважає пані Тамара. Вона висловила побажання, щоб у наступному випуску альманаху було більше творів молодих авторів.

Завдяки онлайн-зв’язку, на презентації виступили автори збірки, які живуть в різних куточках України і за кордоном. Вони читали уривки своїх творів. І це було дійсно цікаво. Виступали і олександрійські поети Лілія Маруфі, Ольга Богдан, Віктор Брикульський, Людмила Левченко, а також молодий початківець Яків Єрмаков.

Бажаючих запрошують надсилати свої твори на розгляд редактора й упорядниці на електронну адресу: cimbaldara41@gmail.com. Можливо, саме ваші твори увійдуть до наступної збірки.

Щодо Аліни Шевченко, то вона заінтригувала аудиторію. До збірки увійшла одна її новела. Нізащо не вгадаєте про кого. Про горбату бабусю, яку добре знають олександрійці – вона штовхає поперед себе візок з макулатурою. Що у цьому творі правда, а що вигадка – дізнаєтеся, якщо прочитаєте. Новела називається «Історія одних підборів».

Отже, дякуємо Аліні за те, що, незважаючи на важкі часи для літератури і культури загалом, збірка все-таки вийшла з друку. Бо, як вірно написала ця смілива і талановита дівчина: «А може, «нині такі часи» —  це всього лише зручне словосполучення, яке ми собі вигадали і говоримо щоразу, коли зникають літературні видання, відмовляють нам у виданні творів?

Може, варто ці часи змінювати? Змінювати, пишучи, читаючи, видаючи і популяризуючи літературну творчість, навіть якщо хтось проти або щось стоїть на заваді».

Майбутнє починається сьогодні. З нас.

Раніше ми повідомляли: Мелодія мовчання і глибина слова: Аліна Шевченко презентувала другу книгу — Заметка — Новини Олександрія (zametka.in.ua)