Регіна Пилипенко: «Українці потребують психологічної допомоги»
Місто вже не перший рік співпрацює з Міжнародним благодійним фондом «Міжнародне служіння благодійності «Еммануїл-IMOCE», який надає гуманітарну допомогу вразливим категоріям населення, організовує літній відпочинок для дітей загиблих воїнів, проводить культурно-розважальні заходи для малечі. Один із напрямків діяльності, яким займаються зараз, – допомога родинам у життєвих обставинах.
Нещодавно міський голова Сергій Кузьменко зустрівся із президентом місії IMOCE Анатолієм Коломійцем та з керівницею благодійного фонду «Еммануїл-IMOCE» Регіною Пилипенко. На зустрічі були обговорені перспективи подальшої співпраці.
А днями четверо дітей із двох родин, які втратили на війні батьків, разом із мамою та бабусею поїхали на оздоровлення та відпочинок до Закарпаття сьогодні, 5 жовтня. Поїздку для них профінансували німецькі родини. Зі сторони України організувати подорож допомагав благодійний фонд «Еммануіл-IMOCE» на чолі з Регіною Пилипенко, а з німецької – Freie Kirchengemeinde Warendorf e.V.
У свою чергу, міська рада забезпечила супровід сімей у ході підготовки до поїздки. У день від’їзду дітей секретар міської ради Вікторія Косяк провела сім’ї в дорогу і передала дітям пакунки із солодощами. Регіна Пилипенко подарувала термоси для теплих напоїв.
Про діяльність місії та міжнародного благодійного фонду розповіла президент міжнародного благодійного фонду «Міжнародне служіння благодійності «Еммануїл-IMOCE» Регіна Пилипенко.
-Ми давно співпрацюємо з міською владою, але активність цієї співпраці зросла з початком повномасштабного вторгнення, — розповіла Регіна. — Наш благодійний фонд одним із перших почав постачати в Україну гуманітарну допомогу. Вже на початку березня 2022 року перша фура з гуманітарним вантажем для переселенців була в Олександрії. Допомогу внутрішньо переміщені особи отримували на базі церкви «Блага вість» та волонтерського центру у Перемозькому мікрорайоні. Через цей волонтерський центр пройшло приблизно 5 тисяч осіб. Більшість їхали транзитом, але всіх зустрічали, годували, надавали приміщення для ночівлі. Також наші волонтери брали участь в евакуації жителів Бахмуту, Дружківки, Торецька, Сіверська, Слов’янська. Впродовж року волонтерський центр працював 24/7. Через нас пройшли геріатричні пансіонати, хоспіси, мешканців яких приймали Чернівці і Львів. Ми підключили багато громадських організацій, благодійних фондів, церков.
-Про що говорили на зустрічі з міським головою?
— У нас була, можна сказати, зустріч-знайомство. Раніше я більше співпрацювала з секретарем міської ради Вікторією Косяк та заступницею міського голови Іриною Чемерис. А тут випала слушна нагода зустрітися і поспілкуватися з міським головою Сергієм Кузьменком – засновник і голова місії Анатолій Коломоєць приїхав до України з робочим візитом. Ще одним поводом для зустрічі став проєкт Children of Victory («Діти Перемоги») – ми опікуємося родинами загиблих Захисників України, де залишилися діти. До надання допомоги таким сім’ям залучили німецький благодійний фонд. Так, перед початком навчального року молодші школярі отримали рюкзаки, наповнені канцтоварами і шкільним приладдям. До цього жінки отримували «Бокси надії», а зараз плануємо роздати цим родинам засоби гігієни.
Щоб підтримати дітей, батьки яких загинули, боронячи рідну землю від агресора, місія запрошує їх на три тижні до США. Це мотивуюча поїздка, в ході якої діти отримують психологічну допомогу, а також поринають в інший світ – їздять на екскурсії, знайомляться з культурою Америки, пам’ятками історії. Цей проєкт повністю фінансує місія IMOCE. З такої подорожі вже повернулися підлітки 12-16 років з Одеси, наступною – у 2025 році — буде група з 20 осіб з Олександрії. Саме про це йшлося на зустрічі з міським головою Сергієм Кузьменком. Говорили й про те, чим ми можемо допомогти один одному: ми місту, а місто нам. Міська влада завжди відкрита для проведення різних проєктів – дитячі, тренінги, форуми. Нам готові надати локації, приміщення.
Щодо дитячих програм, то ми продовжуємо їх проводити навіть під час війни, просто більшою мірою в інших містах. У 2023 році були програми у Черкаській, Хмельницькій, а цьогоріч – у Кіровоградській області. В Олександрії у липні за підтримки міської влади пройшли розважальні програми для дітей біля ліцею №17, КСК «Ніка» і в Перемозькому мікрорайоні.
-Багато олександрійців знають про місію IMOCE. А коли з’явився благодійний фонд “Еммануїл-IMOCE»?
-Фонд офіційно з’явився на початку 2021 року. Ми декілька років до цього йшли, поки зрозуміли, що така структура все-таки потрібна. IMOCE має філії в містах Балта Одеської області, Бердичеві Житомирської області та в Бродах Львівської області. Головний офіс місії — «Еммануїл-IMOCE» — знаходиться в Олександрії. Бо саме звідси все починалося. Отже, ми працюємо майже по всій Україні – з дітьми, переселенцями, родинами захисників і ще з багатьма категоріями населення. В основному це надання гуманітарної допомоги. З 2022 року з США в Україну надійшло вже 80 контейнерів. Крім того, постійно відправляємо посилки на передову для бійців ЗСУ.
-Хто і як може отримати гуманітарну допомогу від IMOCE?
— Все залежить від цільового призначення допомоги – донори письмово вказують, кому вона має бути надана. Здебільшого ми співпрацюємо з юридичними організаціями. Також отримати гуманітарну допомогу переселенці, багатодітні родини і сім’ї, що опинилися у скрутних життєвих обставинах, можуть у волонтерському центрі у Перемозькому мікрорайоні, який почне працювати з жовтня.
-Як формується ця допомога у Сполучених Штатах?
— Якщо йдеться про речову допомогу, то її приносять люди. В основному, це вживані речі. До надання допомоги долучаються як прості громадяни, так і бізнесмени — українці, американці. Якщо треба закупити щось для військових, то представники місії шукають донорів серед юридичних організацій, які можуть задонатити.
— Ви, як президент, відповідаєте за всі чотири офіси в Україні?
-Так, але вони вже окремі одиниці і працюють автономно. Проте ми постійно на зв’язку, консультуємо їх, у нас є загальні плани, бо основний наш донор — це IMOCE, місія, яка знаходиться у Сієтлі.
—Хто працює в Олександрійському офісі?
-У нас велика команда – 23 людини. В основному, молодь, студенти — усі волонтери, працюють на громадських засадах. Є і більш старші люди. Ми з радістю приймаємо до себе в команду людей будь-якого віку, адже роботи дуже багато. В офісі постійно працюють бухгалтер і діловод.
-Як починалася місія IMOCE?
-Її започаткував олександрієць Анатолій Коломієць. Він переїхав до США наприкінці 1990-х з таким переконанням: Бог дозволив йому це зробити, аби у нього було більше можливостей допомагати людям. Спочатку об’єднав українців з релігійних громад євангельських церков за кордоном. Вони надавали посильну невелику допомогу землякам за океаном. Поступово IMOCE (Абревіатура International mission of charity Emmanuel) переросла у велику організацію благодійного служіння і працює у декількох країнах – у США, Україні, на Кубі, у Мексиці, Кенії. Розглядається можливість розпочати місію ще у двох країнах. У цьому велика заслуга і значний особистий внесок Анатолія Петровича, в серці якого Україна завжди займала і займатиме особливе місце. Він дуже переживає за все, що тут відбувається. Коли почалося повномасштабне вторгнення, відразу хотів взяти квитки і прилетіти в Україну. Але це було неможливо. Він чекав першої можливості, і вже у червні 2022 року був тут. Знаходячись за кордоном, постійно слідкує за новинами, і мені іноді здається, що він більш освічений про те, що тут відбувається, ніж я. На ньому велика відповідальність – робота з донорами, спонсорами, людьми, які допомагають. Звичайно, у нього в США є велика команда. Зараз в Україні перебуває його помічниця, американка Рейчел – візит включає Одесу, Луцьк і Олександрію. Вона почала працювати в IMOCE за рік до початку повномасштабного вторгнення, вивчила українську і зараз спілкується нею.
-Ви працюєте у безпосередній близькості до людей. Як змінилися потреби з 2022 року, якої допомоги українці потребують найбільше?
— Психологічної. Третій рік у нас повномасштабна війна, спочатку ніхто не знав, що робити і скільки все це триватиме, всі були розгублені. Зараз все увійшло у стадію затяжного конфлікту. Особисто я як психолог бачу: діти і підлітки зараз розгублені. Ми працюємо з ними, надаємо психологічні консультації. Спільно з ще однією громадською організацією відкрили простір психологічної підтримки — його робота стартувала 21 вересня у приміщенні бібліотеки в Будинку Чижевських. Це будуть психологічні тренінги для дітей та підлітків. Запрошуємо всіх. Ми не відокремлюємо переселенців і місцевих жителів, бо ПТСР (постртравматичний розлад. – Авт.) зараз мають усі, як діти, так і дорослі. Раніше ми це говорили лише у відношенні переселенців, які переїхали із зони бойових дій. Але ми також живемо під постійну повітряну тривогу, чуємо звук літаючих над нами «шахедів», бачимо, як просувається лінія фронту. І це позначається на нашій психіці.
-Дуже тішить, що, як показав досвід, ми здатні самі організуватися і допомагати один одному. Я знаю, що слоган місії IMOCE – «Любимо Бога, служимо людям» (Love God – Serve People). Сьогодні ці слова набули особливого змісту.
-Так і є. З огляду на те, як все відбувається в нашому місті, я всім говорю: Олександрія – благословенна. У нас багато волонтерських і громадських організацій, які співпрацюють одна з одною, і мені це дуже подобається. В багатьох інших містах такого немає. Наша міська влада підтримує фонди і громадські організації, і це має величезне значення.
Регіна Пилипенков місії IMOCE працює з 2017 року. Прийшла волонтером. На одному з заходів познайомилася з Анатолієм Коломійцем. Щороку команда місії IMOCE їздила у Донецьку та Луганську область, де волонтери проводили розважальні програми для діток. Регіна пригадує, як у селищі Залізному Донецької області вперше почули вибухи, а місцеві діти спокійно говорили: «О, приліт, зараз бахне». Ці діти не вірили, що в Україні є області, де немає війни, вибухів, обстрілів. Вони вже звикли жити у війну, якої ми ще не знали. У прифронтові регіони волонтери IMOCE їздили аж до 2021 року, а незабаром після того жителі всієї України дізналися, що таке війна. Тоді ми всі зрозуміли, що це таке….
Міжнародна місія IMOCE в Україні (International Ministry of Charity Emmanuel)– неприбуткова організація зі штату Вашингтон, заснована українськими іммігрантами у 2000 році. Служить у багатьох країнах світу, допомагаючи дітям, людям з інвалідністю, малозабезпеченим, вдовам, знедоленим матерям-одиначкам, сиротам та всім, хто опинився у складній життєвій ситуації. Місія ініціювала декілька євангелізаційних проектів, таких як дитячі програми «Happy Time», проект «Нагодуй голодних», гуманітарна допомога нужденним, підтримка місіонерів в інших країнах. Фонд “Еммануїл-IMOCE” заснований на цінностях милосердя, солідарності та емпатії, і його волонтери прагнуть бути світлим промінчиком надії для тих, хто потребує допомоги.
