Джем-сейшн у музеї, або Вечорниці з «Бабою Єлькою»
Розвіяли темряву, наповнилися світлом і гордістю за свою націю і свою землю, співали народних пісень і танцювали забуті танці. Шанувальники народних традицій зібралися в Олександрійському міському музейному центрі на вечорниці з учасницями етнолабораторії «Баба Єлька» аби разом провести День зимового сонцестояння, що споконвіку відзначався через народні обряди, пісні й танці як перехід до нового циклу, відновлення сили сонця після найтемнішої пори року.
Другий рік поспіль у зимові свята представниці «Баби Єльки» приїжджають до Олександрії на запрошення етнопроєкту «Вдома» Олександрійського міського музейного центру імені А.Ф. Худякової влаштовують співочо-танцювальну вечірку. Як зазначила наукова співробітниця міського музейного центру Олена Мітюріна, проєкт «Баба Єлька» активно живе вже сьомий рік, і для Кропивниччини це велика вдача, що він у нас є. Зібрати зерна народної спадщини, систематизувати їх і пустити в люди – це кропітка і важлива місія.
Гостей з Кропивницького – Світлану Буланову і Наталю Ковальчук – зустрічав щедрівками хоровий колектив «Піснелюби» Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв, керівниця – Віта Кулик.
«Громадська організація «Баба Єлька» працює вже шість з половиною років, – розповіла одна із засновниць одноіменного етнопроєкту Світлана Буланова. – Ми їздимо селами Кропивниччини і збираємо та записуємо все, що знаходимо про нашу традиційну культуру, яка, дякувати Богу, ще й досі живе і побутує. За ці роки впродовж 114 експедицій ми побували у 124 селах і зафіксували величезний багаж, частину якого привезли до Кропивницького, де народилася етнолабораторія проєкту «Баба Єлька». Це маленький неофіційний волонтерській музей, де зберігаються рушники, скрині, багато побутового реманенту, традиційне вбрання і багато всього цікавого. У вашому музейному центрі теж є багато унікальних речей, і те, що робить Олена Мітюріна зі своєю командою, просто неймовірно. Ми пишаємося нашою співпрацею, бо коли у тебе є партнери-однодумці і вони підтримують і роблять ту ж саму роботу у своєму місті, ми стаємо набагато сильнішими. 
З експедицій ми привозимо також записані усні розповіді про те, як наші пращури пережили страшні історичні часи – розкуркулення, заколгоспнення, Голодомори, війну. Найчастіше наші респонденти 30-40 років народження. Але вдається фіксувати і 20-ті роки. Нещодавно ми записали бабусю 1918 року народження. Вона розповідала про те, як їхню родину вислали до Сибіру за те, що у батька були кінь і віл і він не хотів віддавати їх до колгоспу. Вона нам заспівала і колискову, і колядку, розповіла багато, що стосується пісенної спадщини Кропивниччини.
Ми записуємо традиційні рецепти страв, які й досі готують в печах наші бабусі. Так народився проєкт «Смачна Кропивниччина», і ми видали кулінарну книжку. Кілька років тому народився проєкт «Баба Єлька.Мода» – про те, який вигляд ми мали 100 років тому, якими ми хочемо бачити наших дітей та онуків в майбутньому. Ми хочемо розвіяти міф, що українець носив червоні атласні шаровари, а жінка поважного віку одягала вінок, і показати, якими були насправді наші прабабусі й дідусі. Вони носили високоякісне дороговартісне і ошатне вбрання і прикраси. Наші пращури насправді були дуже красиві і шляхетні. І це ми бачимо на сотнях старовинних світлин кінця ХІХ – початку ХХ століття, які ми привозимо з експедицій».
У проєкті «Баба Єлька» Світлана очолює напрямок традиційних пісень. Під час експедицій їх записують на аудіо- і відеоносії, розшифровують записи у текст і оприлюднюють на сторінках у соцмережах і діляться матеріалом з Академією Наук України, а саме з інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського. Професійні етномузикологи допомагають цей матеріал дослідити, класифікувати, до якого жанру відноситься та чи інша пісня, і транскрибують кожну пісню в ноти, для того, щоб із ними могли працювати професійні музиканти, які дають цьому матеріалу подальше життя.
За шість з половиною років назбиралося понад півтори тисячі старовинних народних творів – пісень. І це без урахування сотень сороміцьких приспівок до танців, які не оприлюднюються на широкий загал. Проєкт «Баба Єлька» налаштований, щоб одразу віддавати зібраний матеріал людям. Все є у відкритому доступі на YouTube-каналі та на сторінках проєкту в соцмережах.
Незабаром побачить світ книга «Тисяча пісень баби Єльки». Ці пісні уже увійшли до тому «Народні пісні Кіровоградської області», яку видала Академія наук України. Видання місить напрацювання багатьох фольклористів, які працювали на території нашої області. Світлана Буланова подарувала цю книгу викладачці ОФККіМ Віті Кулик.
Раз на тиждень у Кропивницькому збираються жителі міста, які хочуть вивчати народні пісні із вуст в вуста. Співають вже близько 40 творів: обрядові пісні, колядки, щедрівки, ліричні тощо. В Олександрії Світлана разом із аудиторією заспівали веснянку, записану від Насті Павлівни Зеленько (1938-2022р.) в селі Розумівка Олександрівської громади (вона передала понад 100 пісень). Вона легка у виконанні, а Віта Кулик прикрасила її власними вокальними варіаціями. Особливо ретельно і з задоволенням зал підхоплював приспів:»Дувай-дувай-дувайва». Ще одна народна пісня нашого краю лунала того дня в залі музейного центру: «Через наше село тай летіло помело». 
Наталка Ковальчук – керівниця напрямку традиційних танців у проєкті «Баба Єлька». Вона опрацьовує і допомагає вивчити ті танці, які записуються в експедиціях. Танцювальний напрямок у проєкті зародився не просто так. «Коли ми їдемо в будь-яке село, про що би не питали людей, нам обов’язково розповідають, як вони танцювали – на весіллях, на проводах, на вигінах тощо. Є гармоніст або бубняр – і вже танцюють, немає – танцюють під спів, – розповіла Наталя. – Які б важкі часи не переживав наш народ, танці – це було те, що підтримувало, давало натхнення і сили жити. Психологів та коучів тоді не було, і наші предки робили те, що підказував їм всесвіт, їхні відчуття. Традиційні танці – надзвичайно природне органічне дійство, яке дає можливість перезавантажитися у найскладніші часи. Це танці для душі і для тіла. Ми всі вміємо танцювати. Але перерваний зв’язок, коли діти приходили на вечірки і бачили, як танцювали їхні старші сестри, брати, батьки. Пробували теж, і для них це було чимось природним, а коли їх приймали до гурту дорослих, вони вдосконалювали свої навички. Але ми – покоління, яке вчить заново ці танці. Тому наш проєкт мріє про те, щоб на вулицях наших міст танцювали краков’як, падеспанець, польку, козачок, щоб для наших діток це було так само природно, як і для наших бабів і дідів».
Загалом «Бабі Єльці» вдалося записати вже 10 танців. Це було непросто, адже якщо пісні літні люди можуть заспівати і передати усні оповіді, то з танцями набагато складніше, бо фізичні можливості не дозволяють це зробити так, як вони це робили 50 років тому. Тож рухи визбирували по крихтам.
З Наталчиною допомогою учасники олександрійських вечорниць затанцювали польку й краков’як з села Копенкуватого Кіровоградської області під музику від копенкуватських музик.
Вражень, отриманих на вечорницях, вистачить надовго. «Баба Єлька», яка збирає і передає знання про наші традиції, не лише зберігає українську ідентичність, а й нагадує нам про наше коріння і гармонію з природою та циклічність життя. Тож у дні народження нового сонця та нового року шануємо силу традицій, які з’єднують минуле та майбутнє.
Для довідки:
- «Баба Єлька» – кропивницький просвітницький фольклорно-етнографічний проєкт про традиції Кіровоградщини: народні пісні, вбрання, танці, кулінарію.
- Назву проекту дало ім’я баби Єльки – Олени Рибалкіної, яка проживала у селі Розсохуватка Маловисківського району. Вона знала сотні народних пісень, а ще лікувала людей травами, виховала десятеро дітей, переживала Голодомор… Попри все кожен свій день вона починала з пісні і піснею проводжала захід сонця.
- Ідея проекту належить трьом дівчатам родом із Маловисківського району – етно-виконавиці Світлані Булановій, журналістці, редакторці «Нової газети» Інні Тільновій та піарниці Вікторії Семененко.
- Етнопроєкт започаткований у 2018 році, і за цей час повернув з небуття близько 1000 пісень, понад 200 рецептів, старовинний одяг та величезний пласт традицій. Але найважливішою частиною роботи колективу є не лише науково-етнографічна діяльність, а й популяризація всього, що знаходиться та записується в етноекспедиціях. Тепер кожен у Кропивницькому може приміряти керсетку, спробувати салат «Теліжка» та станцювати падеспанець. А жителі інших областей чи країн можуть передивитися матеріали з кожної експедиції, замовити книжку рецептів «Смачна Кропивниччина», одяг за зразками народного чи хустку з вибійкою.
- Проєкт розширився та має кілька сталих напрямків роботи. У Кропивницькому працює кнайпа, у якій подають страви за рецептами, записаними в експедиціях.
- Є школа традиційних танців від «Баби Єльки», де Наталка Ковальчук навчає охочих старовинних танців нашого краю. Серед них – краков’як, полька, карапет, гречаники, місяць, падеспанець. Зараз, під час війни, такі уроки націлені ще й на благодійність, як і співи: колектив «Баби Єльки» активно допомагає ЗСУ.
- «Баба Єлька. Мода» – це створення колекції одягу, пошитого за зразками старовинних фотографій, спогадів, а також фондів кропивницького краєзнавчого музею. Тканини шукають саме зі старих запасів, купують. Це буває вовна, сукно, репс. З них шиють репліки – не копії, а переосмислення, але за традиційним кроєм. Головна мета – повернутися до стилю і шляхетності наших прабабусь початку XX століття, до Голодомору, коли доводилося міняти найкращі хустки, спідниці та прикраси на стакан пшона.
- У центрі Кропивницького працює музей етнолабораторії «Баба Єлька», де зберігаються та експонуються старовинні речі – сорочки, рушники, предмети побуту. Музейна колекція поповнюється переважно подарованими «Бабі Єльці» речами, частково – знайденими.
- «Баба Єлька» представляє українську культуру і традиції за кордоном. Вже побували у Великобританії, Чехії, Польщі, США, організували виставку в американській галереї, видали двомовне видання про український та польський бестіарій.
- Спільно з мережею супермаркетів «Файно Маркет» «Баба Єлька» презентувала календар на 2025 рік, присвячений архітектурі Кіровоградської області, зокрема дерев’яним вікнам та віконницям. Проєкт отримав назву «Очі Кропивниччини». Це не перша співпраця етнолабораторії з «Файно Маркетом» – раніше разом відновлювали давні рецепти пасок, випустили пісенник «Баби Єльки», виготовили шопери із зображенням вишитих півнів Марії Кучеренко із Розсохуватки.
