Феєрія снів від «Вуличного балету»
Театр танцю «Вуличний балет» — це завжди відточена сучасна хореографія, висока технічність, видовищні постановки, ретельно й доречно підібрана музика і концептуальне мистецтво. За понад 35 років свого існування знаний в Олександрії й далеко за її межами колектив безліч разів ставав лауреатом Всеукраїнських і міжнародних конкурсів, продовжує отримувати Гран Прі престижних танцювальних фестивалів, випустив не одне покоління талановитих виконавців, багато з яких обрали хореографію справою свого життя, і залишається найулюбленішим та найпопулярнішим танцювальним колективом нашого міста, куди його випускники приводять уже своїх дітей. Все це залишається незмінним, окрім одного винятку – вже декілька років «Вуличний балет» працює на базі ПК «Олександрійський театр» і очолює його Крістіна Андрієнко – донька засновниці колективу Ліни Касеєвої.
Скільки себе пам’ятаю – на концертах «Вуличного балету» завжди аншлаги. Бо вони завжди цікаві і не схожі один на одного. Проте ні, одна схожість є – ідеш і знаєш: буде глибоко, витончено, обов’язково з’явиться інформація для роздумів і стовідсотково відкриєш для себе заново яку-небудь музику або пісню.
17 жовтня «Вуличний балет» презентував в Олександрійському театрі концерт під назвою «Уважно дивіться сни». «Усі відповіді вже є у вашій підсвідомості», — додала на своїй сторінці у Facebook Крістіна Андрієнко, запрошуючи глядачів на подію. Нічого собі інтрига! Забігаючи наперед скажу: вона цілком виправдалася. Змістовні композиції, чаруюча музика, гра кольорів, світла і тіні. Високий рівень постановок, які могли би стати чудовими ілюстраціями або ж самостійними номерами вистав, мюзиклів та шоу – якби такі в Олександрії ставилися. І не лише в Олександрії. Це справді була подорож у світ снів та підсвідомості, де кожен рух перетворювався на живу картину, а кожен номер розповідав нову історію.
«Концепція концертної програми – відповіді на усі запитання вже є у нашій підсвідомості, — розповіла Крістіна Андрієнко, — варто лише прислухатися до нього і уважно дивитися сни. Тому що той, хто прокидається, вже не засинає. Я вистроїла номери, намагаючись відобразити види сновидінь: звичайні сни, творчі, метафоричні, кошмари. Концерт починається і закінчується однаково – одноманітний відлік. Це наче вхід у транс або гіпноз. А потім слова: «Це лише сон»….
It`s just a dream. Please, wake up! – так починався і завершувався концерт. Спочатку – занурення в іншу реальність, примара, хорор, як у Сайлент Хілл… Страх, тривожність. А потім…. Як у справжньому сновидінні, виміри та картинки швидко змінюються, від жаху – до спокою та умиротворення, від темряви – до різнобарв’я, від збентеження – до світлих надій і впевненості, що все буде добре. Адже навіть у найтемнішій площині головне – побачити знаки і прочитати послання: червона кулька, шум прибою, зелене світло… І ось вже примари зникають, з’являється місячне і сонячне світло, і Янголи водять хоровод. Злітає птаха. Танцюють жителі савани. Графіка танців малює гарні картини. Молодша група колективу показала дитячі танці, середня і старша танцювали у стилі contemporary.
На перший погляд логіка сновидінь помітна не завжди, але вона є. Усе символічно, зашифроване, і розгадувати такі ребуси – справжнє задоволення. Від самотніх розмірковувань – до веселощів у дружньому колі та дзвінкого стукоту рожевих кульок. Від зелених навіювань про фільми Тарсема Сінгха до фіолетового світла мудрості вічного життя та червоної нитки кохання та білої легкості невагомості. 
До речі, ви знали, що по снах можна визначити страхи і бажання людини, що турбують її в даний момент? Ще одна теорія, що відбувається уві сні — це здатність нашого мозку «вихоплювати» з інформаційного поля, яке оточує нас постійно, певні факти. З точки зору цієї гіпотези час поняття відносне. І те, що відбувається з нами в іншій точці інформаційного поля, ми і можемо спостерігати в сні, так трактують феномен віщих снів і здатність людини бачити будь-які події майбутнього. існує всього 12 сценаріїв сновидіння, серед яких лідирують сцени про гонитві, падіння та потрапляння в полон, пастку або незручну ситуацію. Сон виник як захисна реакція людини на ранніх етапах формування мозку. Сновидіння готували нас до різних небезпечних ситуацій, які можуть статися.
Мозок сигналізує: “Ти можеш керувати цим світом, якщо помітиш ілюзію”. Досвідчені в люцидних снах часто використовують цей феномен як “двері” – помітивши вкладеність, вони “прокидаються” всередині сну. Спробуйте: уявіть, як наступного разу ви змінюєте сюжет, перетворюючи страх на пригоду.
«Для мене завжди визначальне – коли глядач дивиться на мою постановку і бачить свою історію. Ту, яку малює його підсвідомість. Це і є найголовніше завдання творчості», — говорить керівниця «Вуличного балету».
Наприкінці концерту директорка Палацу культури «Олександрійський театр» вручила Крістіні Адрієнко атестаційний лист Кіровоградського обласного центру народної творчості, підписаний очільницею обласного департаменту культури Уляною Соколенко: театр танцю «Вуличний балет» підтвердив та захистив звання зразкового, яке було присвоєне колективу у 1996 році. 
Мало хореографічних колективів можуть похвалитися таким сценічним довголіттям і, незважаючи на плин часу, такою ж затребуваністю й популярністю, як колись. «Вуличний балет» може. Колектив багато років зберігає свій стиль, майстерність та популярність, професійний підхід та креативність.
Крістіна Андрієнко і сама виросла у «Вуличному балеті», тому й не дивно, що стала хореографом. Танцювати дівчинка почала з чотирьох років. Спочатку тихе і спокійне дитя, поки мама проводила репетиції, просто спостерігало за танцюристами, а потім почало повторювати рухи за старшими.
Паралельно дівчинка закінчила музичну школу по класу фортепіано. Після школи закінчила Олександрійське училище культури, а згодом – кафедру класичної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв. Впродовж року Крістіна працювала репетитором у київському хореографічному колективі. Далі була Південна Корея, де дівчина за контрактом п’ять років присвятила роботі у театрі та дитячих шоу. Повернутися додому її змусила пандемія коронавірусу. В Олександрії Крістіна стала разом з мамою працювати у «Вуличному балеті» – вела підготовчу групу та індивідуальні заняття, ставила сольні танці.
Серйозний підхід до справи, професіоналізм, вміння не пасувати перед труднощами – все це у Крістіни спадкове. Багато чого вона взяла від бабусі – кримської гречанки, яка її виховувала. Адже мама Ліна багато часу присвячувала «Вуличному балету», повністю віддавалася роботі, вчилася і возила вихованців на конкурси, а донечку ростили спочатку прабабуся, а потім бабуся, які навчили її грецької мови. Крістіна добре знає й англійську.
Мама з донечкою – найрідніші люди, кращі подруги, а у даному випадку ще й колеги. Коли Ліна виїхала за кордон, Крістіні довелося очолити «Вуличний балет». Вона сильно переживала, адже раніше не керувала таким великим колективом (на початку війни у «Вуличному балеті» залишилося 50 дітей). До того ж, довелося переїхати у новий зал – у будівлі колишнього ресторану «Світанок». Обладнувати його теж довелося Крістіні, яка намагається на всі потреби заробляти самостійно. Маленька тендітна дівчина з великим талантом, тонкою душею та щирим добрим серцем. З її приходом у «Вуличного балету» змінився стиль, з’явилися нові танці. Але найголовніше – що колектив продовжує жити. А в ньому, між іншим, починали свій шлях відомі хореографи Катерина Барвінська, Олександр Пташник, Дар’я Жежеря та інші. Багато випускників театру танцю започаткували свої студії. І сьогодні бути учасником «Вуличного балету» дуже престижно. Тут вивчають основи класичного танцю і сучасні стилі хореографії. Постійне прагнення нового, вдосконалення і професіоналізм – складові успіху «Вуличного балету» і секрети його довголіття. Тому що перевірена формула успіху – талант, помножений на працю.
