Твори олександрійської поетеси увійшли до посібника

Три вірші олександрійської поетеси Нелі Гончарової увійшли до посібника «Сучасна література рідного краю» серії «Шкільна бібліотека» харківського видавництва «Соняшник». Посібник обсягом 336 сторінок рекомендований для учнів 5–7 класів закладів загальної середньої освіти і охоплює навчальний матеріал, передбачений шкільною програмою, і може використовуватися під час вивчення літератури, культури та фольклору України на уроках та в позаурочний час. Його  можна придбати на сайті видавництва «Соняшник» за 170 гривень.

У посібнику зібрані твори – фольклорні та літературні – з різних регіонів України. Кіровоградщина представлена прозою Максима Брички, Ольги Полевіної, Наталії Смирнової та поезією олександрійки Нелі Гончарової: «Як пахне степ», «Олександрія» і «Вербовій Лозі». За допомогою QR-кодів, розміщених поруч із прізвищами письменників, можна відкрити анкету «Цікаві факти» і докладніше прочитати про авторів.

Неля Іванівна Гончарова народилася 30 серпня 1953 року в передмісті Олександрії. Закінчила Олександрійську середню школу №10, бібліотечний факультет Харківського державного інституту культури. Працювала у бібліотеках міста. Член літературно-мистецького клубу «Джерело» з 2001 року. Друкувалася у місцевій та регіональній пресі, у збірках та альманахах «Джерело» 2004,2007, 2016, 2019 років. Її вірші увійшли до збірки «Зоря материнства», виданої у Кропивницькому. Лауреат Всеукраїнського конкурсу поетів «День Перемоги». Автор збірки поезії та прози «Вербова Лоза». Природа рідного краю, віра і звичаї предків, тривога за майбутнє Батьківщини займають в творчості Нелі Гончарової чільне місце. Кращим її віршам притаманні глибокий ліризм, щирість та мелодійність.

***

Як пахне степ – і гірко, і медово,

Горить вінком південної краси.

Тут васильком моє проллється слово

І зійдуть вірші краплями роси.

Не в храм – у степ прийду я на світанні,

Обличчям припаду до чаротрав.

П’янить чебрець терпким вином весняним,

Барвінок сині коси розіслав.

І помолюся на хліба і квіти,

І всі свої печалі і жалі

Облишу, щоби серцем обігріти

Оцей куточок рідної землі.

Вербовій Лозі

Цю Вербову Лозу

Нізащо неможливо забути,

Де пробігло дитинство

І перше кохання прийшло.

Щебетали пташки

В тихім шелесті м’яти і рути

І співало до всіх

Під вербою ясне джерело.

Ця Вербова Лоза

Ще приходить до мене ночами –

У бабусиній хаті,

У калині під нашим вікном,

У вузенькій стежині,

Якою пішла я від мами,

Залишивши її

Під легеньким кленовим хрестом.

Читайте також: Різдво у бабусі — Zametka — Новости Александрии

Самый авторитетный краевед — Zametka — Новости Александрии