«Мелодія» нашого міста: 45 років в унісон з часом
Вже 45 років «Мелодія» торкається сердець глядачів. Кожен рік – це нова музична історія, сповнена натхнення і творчості. Народний міський професійний інструментальний ансамбль «Мелодія» цієї весни відзначає свій 45-річний ювілей. У складі цього колективу виступали відомі музиканти й співаки, виконуючи композиції, що пройшли випробування часом. Все змінюється у нашому житті. Змінюється і «Мелодія». Незмінним залишається її високий професіоналізм, а ще – натхненниця, одна з засновниць і багаторічна керівниця ансамблю Людмила Кузьменко.
… З лютого по квітень 1980 року в Олександрійському училищі культури (сьогодні – Олександрійський фаховий коледж культури і мистецтв) проходили практику випускники Київського державного інституту культури – молоде подружжя Микола Кузів та Людмила Кузьменко. 22 квітня в училищі був концерт – захист їхньої дипломної практики. Практиканти грали вдвох – дуетом, також звучав оркестр народних інструментів, а наприкінці – ансамбль викладачів училища культури. Назви у нього тоді ще не було, але саме цей день – 22 квітня 1980 року – і вважається датою заснування ансамблю «Мелодія». Один із найперших творів «Мелодії» – «Елегія» — відкриватиме концерт з нагоди 45-річчя колективу, який відбудеться 19 березня о 18.00 у Палаці культури «Світлопільський». На глядачів чекає багато сюрпризів. Звучатимуть й інші твори з першого репертуару – «Журавлина туга», яку виконувала Валентина Левчук, «Колискова» — її співала Наталія Паніна. 
Отже, Микола Кузів і Людмила Кузьменко почали працювати в Олександрійському училищі культури, яке Микола Андрійович свого часу закінчив. Вони прекрасно влилися у колектив і разом з колегами почали розвивати «Мелодію». Першим керівником ансамблю став талановитий баяніст Анатолій Григор’єв – завідувач відділом народних інструментів училища культури. Харизматичний, активний, людина зі зв’язками, його дуже поважав директор Віталій Карпов. Зовні він був схожим на популярного тоді чеського співака Карела Готта, і на гастролях глядачі часто його так і називали.
У початковому складі ансамблю грали 14 викладачів училища культури. Працювали на громадських засадах, коштів на це не платили. «Мелодія» з самого початку звучала дуже професійно, глядачі були у захваті, і музикантам подобалося бути частиною такого талановитого колективу. З концертними програмами «Мелодія» виступала у закладах та училищах культури Кіровоградської та сусідніх областей. Колектив був молодим, усі фанати своєї справи, зі своїх невеликих зарплат скидувалися то на струни, то на пульти, то на інші необхідні витрати.
До речі, назва «Мелодія» з’явилася у 1987 році, коли ансамбль отримав звання народного. З тих пір він працює на базі Палацу культури «Світлопільський».
У 1990 році А.Григорьєв трагічно пішов з життя, і, за рішенням колективу, «Мелодію» очолив балалаєчник-віртуоз Микола Кузів, який у 1999році отримав звання Заслуженого працівника культури.
Людмила Кузьменко досі згадує дружний колектив училища культури як найкращий, де вона працювала. Роботу довелося залишити у 90-ті, коли треба було ставити на ноги двох дітей – сина Андрія та донечку Катерину. Виплату зарплат тоді затримували, а в деяких організаціях зароблене взагалі не платили. Людмила стала підприємницею і організувала торгівлю у власному кіоску в центрі міста. Спочатку суміщала торгівлю з викладанням в училищі, наймаючи реалізаторів, а потім розрахувалася з улюбленої роботи, де почувалася на своєму місці великою мірою завдяки директору Віталію Карпову, який цінував, поважав і допомагав як міг. Та музику вона не залишила.
У 1993-1997 роках «Мелодія» була штатною одиницею Кіровоградської обласної філармонії, а її солістами були народна артистка України Раїса Валькевич та заслужений артист України Володимир Стратьєв. У 1999 році колектив, як переможець Всеукраїнського конкурсу майстрів мистецтв, виступав на головній сцені – у Палаці «Україна» у Києві.
1999 рік мало не став останнім у літопису «Мелодії». Криза змусила людей шукати кращої долі, декілька найкращих музикантів з основного складу поїхали працювати на Північ – Кузів, Пилипенко, Борисенко, Титаренко. На останньому прощальному концерті в ПК «Світлопільський» Людмила Кузьменко прочитала меру Степану Цапюку вірш про артистів, а згодом подарувала книгу Дейла Карнегі. І з сумом констатувала: якщо не врятувати «Мелодію», місто втратить професійний ансамбль… Міський голова запросив її на розмову, і рятівний процес пішов. Людмила Іванівна особисто зібрала підписи заступників міського голови та членів виконавчого комітету, що вони згодні створити в Олександрії ще один комунальний заклад культури зі своїм штатом працівників, наводила вагомі аргументи. До неї дослухалися, давали згоду, ставили підписи: «Ви змогли нас переконати». Так у 2000 році був створений комунальний заклад культури – міський професійний інструментальний ансамбль «Мелодія», який очолила Людмила Кузьменко. Починала з нуля: купувала інструменти, збирала списану апаратуру, зібрала колектив з молодих музикантів, готових розвивати і популяризувати гру на народних інструментах.
Колоритним звучанням «Мелодія» запалювала концертні зали та майданчики у Польщі, Румунії, Болгарії та Сербії. Високий рівень колективу підтверджений значними здобутками на Всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах.
Зараз українці захоплюються просвітницькою місією Національного академічного оркестру народних інструментів України (НАОНІ), який популяризує народні інструменти, розповідає про них і навіть пропонує глядачам заграти в оркестровому супроводі – зокрема, у ході дитячої програми «Чарівна паличка диригента». Проте мало хто з олександрійців знає, що наш ансамбль «Мелодія» робив те ж саме ще до того, як це стало мейстрімом. Людмила Кузьменко вже давно започаткувала проєкт «Майстри мистецтв – дітям», і він багато років з успіхом йшов у навчальних закладах, де виступав колектив. Дітям в ігровій формі розповідали про інструменти, відомих композиторів світу, про ноти.
Солістами «Мелодії» у різні роки були: Марія Грінденко, Неля Нетеса, Валентина Левчук, Галина Титаренко, Людмила Матвієнко, Наталія Паніна, Костянтин Кульбашний та інші. Ведучими виступали колишній директор ПК «Світлопільський» Іван Кісарець та Ольга Лагун. Найдовше – 16 років – солісткою ансамблю була Юлія Коваленко.
Найменшою солісткою ансамблю у свій час була Ксенія Усатенко, а наймолодшим музикантом – Іван Логвін, учень Людмили Кузьменко, яка певний час працювала в дитячій музичній школі, де створила оркестр народних інструментів. Деяких солістів глядачі побачать на концерті 19 березня, і це стане сюрпризом.
Зараз склад ансамблю «Мелодія» невеликий: Михайло Яценко – баян, Дмитро Долгорученко – бас-гітара, Сергій Піта – ударні, Ірна Піта – клавішні, Людмила Кузьменко – домра-прима, солісти – Сергій Онопа та Віта Єрьоміна. Оригінальне поєднання інструментів залишилося: народних – домри, баяна, ударних та електромузичних – бас- та ритм-гітари й клавішних.
Колектив завжди у творчому пошуку. В його репертуарі понад 150 творів – класичні й сучасні пісні та інструментальні композиції українських і зарубіжних авторів на будь-який смак, а також – понад 12 авторських пісень та мелодій Людмили Кузьменко, яка у 2012 році стала переможцем конкурсу «Олександрієць року» в номінації «Талант року у сфері культури». «Ми – інтелігентної направленості», — говорить вона. Її нову пісню почуєте на концерті.
З початку повномасштабного вторгнення колектив активно займається волонтерською діяльністю. За три роки у ході проведених заходів було зібрано 86 тисяч гривень, які передані на потреби ЗСУ. На концерті з нагоди 45-річчя «Мелодія» просить глядачів підтримати акцію «Донат замість квітів» і зібрати кошти для підрозділу, в якому служить баяніст ансамблю Віталій Загоренко.
«Мелодія» завжди є частиною загальноміських заходів і зараз поєднує декілька завдань – естетичне й патріотичне виховання, шефська робота, волонтерство і просвітництво.
«Нас впізнають у місті, і я рада, що «Мелодія» виконує свою місію – закладає у серцях глядачів, великих і маленьких, любов до творчості, мистецтва і хорошої музики, — говорить Людмила Кузьменко. — Живі інструменти – це вже майже музейна пам’ятка. І якщо у «Камертоні» грають професійні музиканти, викладачі, то в «Мелодії» я виховую музикантів сама.
Я дуже люблю дітей і поважаю людей похилого віку, інвалідів, знедолених. Від них завжди є теплий відгук. Тому ми постійно виступаємо не лише у навчальних закладах, а й у геріатричному пансіонаті, ГО «Віра», у територіальному центрі соціального обслуговування. Несемо людям красу живої інструментальної музики. Як говорив Раймонд Паулс, вершиною виконавського мистецтва є інструментальна музика. Інструменталістів зараз мало, акцент на солістів. Але, коли вокал звучить у супроводі живої музики, це зовсім інші відчуття. Двічі однаково не виступиш, не заграєш і не заспіваєш, кожен концерт – це історія, настрій, емоції, які ми проживаємо всередині. Тому після виступів «Мелодії» я часто чую: «Наче в церкви побувала, і тиждень живу цими емоціями». Для нас це висока похвала».
Тож нехай улюблена «Мелодія» нашого міста чисто звучить ще багато років, наповнюючи світ красою і гармонією.
