Школа, де живе музика: 70 років творчості
5 березня 2025 року Олександрійська дитяча музична школа зустрічає ювілей. Вона відкрилася 70 років тому, у 1955 році, на другому поверсі старого корпусу Політехнічного коледжу (колишнього індустріального технікуму).
Без будівлі дитячої музичної школи неможливо уявити Соборну площу Олександрії. Вона давно стала символом міста. У листопаді 2024 року минуло 65 років, коли унікальна будівля була введена в експлуатацію, і музична школа переїхала до неї.
Як усе починалося
Микола Янов, перший директор Олександрійської дитячої музичної школи, який разом із родиною приїхав до Олександрії у 1955 році, згадував: школа мала велику популярність у місті, але вступити на навчання було важко. По-перше, було замало місця – класи розміщувалися у невеликих аудиторіях, а по-друге, бракувало вчителів. Попри всі складнощі, 1 травня 1958 року Микола Янов з гордістю вивів на вулиці Олександрії колону своїх учнів. Тоді місто вперше побачило і почуло оркестр маленьких баяністів. У старому приміщенні було тісно, концерти та свята проходили у Будинку піонерів (у сірій будівлі поблизу ательє «Оксана») та в педучилищі на вулиці Діброви (зараз у цій будівлі працює Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат), а навчальні академконцерти – в найбільшому класі на другому поверсі теперішнього Політехнічного коледжу.
Наприкінці 1959 року музична школа переїхала до нової просторої будівлі на центральній площі міста з унікальною за своєю акустикою актовою залою. Тут почали осягати ази музичної грамоти 60 дітей, а у поки що порожніх класних кімнатах жили вчителі з сім’ями. Пізніше, у 80 -х роках, кількість учнів ОДМШ перевищувала 800 осіб, працювали 80 викладачів. На популярні класи фортепіано та баяну був величезний конкурс – 10 осіб на місце. Протягом 17 років Олександрійську музичну школу очолював Микола Янов, а в 1972 році передав сформовану команду та багату матеріально- технічну базу своєму молодому наступнику Віктору Калішевичу. А сам ще декілька років працював у школі простим викладачем.
Урочисті входини музичної школи у нове приміщення відбулися 5 листопада 1959 року. Донька Миколи Янова Галина, яка згодом стала вчителько музики і 55 років працювала в ОДМШ викладачкою по класу фортепіано, тоді, 65 років тому, була однією з тих дітей, які галасливим натовпом, нарядні та з букетами квітів заполонили сходи і холи нової будівлі.
Микола Янов з сім’єю жив неподалік від нової школи – на вулиці Кірова (зараз це невеликий провулок за магазином «Тормозок», де донедавна розміщувалася українська православна церква). Цей будинок не зберігся донині. Галина Миколаївна згадує, що раніше на місці сучасної музичної школи був пустир, а там, де сьогодні розміщується управління Пенсійного фонду України – інкубатор. Повз нього вона ходила до середньої школи №1 (сьогодні на її місці – сквер з Алеєю Пам’яті біля Палацу урочистих подій). Одного разу навколо пустиря «виріс» паркан. Зазирнувши поміж штахети, Галя побачила екскаватор, який рив котлован. «Тут буде нова школа», — сказав їй батько. Це було в 1957 році. Місто активно розбудовувалося, кількість його жителів зростала, і дорослі – шахтарі, інженери, будівельники – хотіли, щоб їхні діти жили краще, знали та вміли більше. У музичній школі навчалися й діти перших осіб міста та ініціаторів будівництва нового приміщення Н.Луценка, П.Гриценка, П.Чаговця, Л.Лебеденка.
Галина Янова розповідає, як дівчинкою бувала на будівельному майданчику. Вже були споруджені стіни й дах майбутньої школи. Піднявшись сходами, Галя виходила на балкон і спостерігала, як робітники будують сцену. Особливо вразили масштаби будівлі та величезні вікна. Її батько, Микола Янов, також був активним учасником будівництва. Від нього донька дізналася, що таке цинкові білила, фільонка. Микола Максимович знав усіх робітників особисто, дружив з майстром з ліплення Дехтою. Самому Янову тоді було 39 років…
Для доньки та усіх дітей
Те, що в невеликому провінційному містечку з’явилися такі будівлі, як Палац урочистих подій, басейн, кінотеатри і музична школа з концертним залом з унікальною акустикою – заслуга керівників міста і будівельників. Перш за все, слід подякувати за музичну школу Леоніду Лебеденку, який працював в команді Пилипа Гриценка і Павла Чаговця. Фронтовик, гірничий інженер Л. Г. Лебеденко був відряджений до Олександрії Міністерством вугільної промисловості. У нього було багато професій, але тут йому довелося освоїти будівельну справу. І Леонід Григорович поставився до цього з усією відповідальністю — багато читав, вивчав довідники, намагався виконати роботу якнайкраще. Був начальником відділу капітального будівництва, заступником генерального директора комбінату «Олександріявугілля» з капітального будівництва. При ньому було введено в експлуатацію багато промислових підприємств і об’єктів соціально-культурного призначення. Перебуваючи у відрядженнях у різних містах України, Леонід Григорович роздивлявся нові будівлі та намагався зводити такі самі в в Олександрії. На своїй батьківщині, в Кривому Розі, він побачив двозальний кінотеатр, загорівся – і незабаром в центрі Олександрії з’явився кінотеатр «Жовтень» з червоним і синім залами. Також була побудована музична школа – як у Горлівці, плавальний басейн, в якому можна проводити чемпіонати Європи — як в Києві, Палац урочистих подій з кольоровими вітражами – як у Донецьку.
Що стосується музичної школи, Лебеденко особисто був зацікавлений у просторому приміщенні для неї. Справа в тому, що його дочка Тамара теж навчалася грі на фортепіано. Батько дуже хотів, щоб вона, як і всі інші олександрійські діти, займалася музикою в комфортних умовах. І зробив для цього все – для своєї дочки і для всіх дітей Олександрії. Тамара Леонідівна Лебеденко стала однією з кращих викладачів фортепіано в місті, понад 60 років свого життя віддала музиці, близько 30 років очолювала фортепіанне відділення в Олександрійській дитячій музичній школі.
Простір для творчості
Отже, 5 листопада 1959 року відбулося урочисте відкриття музичної школи у новому приміщенні. Напередодні всім дітям сказали бути ошатними і красивими, приходити з квітами. А де взяти квіти в листопаді? Учні та їхні батьки заглядали через паркани у приватному секторі – просили продати чи подарувати квіти. Власники домоволодінь дарували квіти безкоштовно. Дехто брав квіти з міського Зеленого господарства.
У призначений день вестибюль нової школи заповнився дітьми з квітами. Квіти призначалися, в першу чергу, для будівельників – із вдячністю за їхню працю. Збереглися фотографії того дня – діти вручають букети будівельникам і піднімаються сходами нової школи. Зовні школа була цегляного кольору, а концертний зал оформлений в біло-бірюзових тонах, сцена – з плюшевими шторами насиченого зеленого кольору – Микола Янов особисто їздив за ними до Києва.
Після новосілля на другому поверсі було зайнято лише 4 класні кімнати (зараз їх 11). Скільки простору всередині! Учнів було багато, а викладачів мало – всього 10-12 осіб. М. Янов запрошував на роботу в Олександрію випускників музичних коледжів і університетів, «вибиваючи» їм житло. На третьому поверсі була квартира вчителя, а на першому, в кімнаті No12, – квартира директора, де жила родина Кучерів. У холі був буфет, у школі було багато підсобних приміщень, туалети на кожному поверсі. Зараз багато приміщень переобладнано під навчальні аудиторії.
Кадри вирішують все
У числі перших молодих спеціалістів, які приїхали до Олександрії після закінчення Полтавського музичного училища і залишилися тут на все життя, були ще зовсім молоді талановиті музиканти і педагоги – родина Карпових, Віталій Семенович та Людмила Миколаївна. Їх трудова музично-педагогічна діяльність розпочалася в Олександрійській музичній школі у серпні – вересні 1959 року. Віталій Карпов у 1970 році очолив Олександрійське училище культури, став Заслуженим працівником культури, Почесним громадянином Олександрії. Людмила Миколаївна працювала у музичній школі, її учні – талановиті музиканти і викладачі музичних шкіл, коледжів, консерваторій, інститутів культури та педагогічних університетів, продовжили справу своєї вчительки.
Формуючи потужний колектив професіоналів, Микола Янов їздив Україною, запрошуючи випускників музикальних училищ та консерваторій працювати в Олександрії. Вони відгукувалися, але, попрацювавши рік-два, поверталися до Одеси, Полтави, Дніпра – провінція їх не вабила, та й з житлом було скрутно. Проте дехто залишався. А з 1965 року до школи почали повертатися вже у якості викладачів її випускники – Л.Г.Пирог, Є.М.Скічко, Т.Л.Лебеденко, Г.М.Янова та інші.
У школі успішно діяли оркестри народних інструментів, баяністів, симфонічний оркестр, квартети і тріо. Завдяки директору в Олександрійській ДМШ були найкращі якісні музичні інструменти вітчизняного, а згодом – чеського та німецького виробництва. В унікальному концертному залі школи виступали відомі музиканти, і усіх їх вражав цей зал з прекрасною акустикою.
В Олександрійській дитячій музичній школі завжди працювали і працюють талановиті викладачі, іноді – цілими династіями. У різні роки школу очолювали Микола Янов, Віктор Калішевич, Володимир Лапко, Ірина Кравченко. З лютого 2025 року директоркою ОДМШ стала Леся Погоріла.
Кращі традиції школи, на щастя, передаються з покоління в покоління. На сьогоднішній день наша ОДМШ залишається професійною і затребуваною.
З вдячністю від міста
30 вересня 2022 року, напередодні Міжнародного дня музики та Дня вчителя на фасаді дитячої музичної школи урочисто відкрили меморіальну дошку музиканту, педагогу, першому директору музичної школи Миколі Янову. Микола Максимович був ініціатором будівництва Олександрійської дитячої музичної школи та очолював цей заклад із 1956 по 1972 рік.
Пам’ятна дошка встановлена за ініціативи доньки Миколи Янова Галини, яка продовжила справу батька. У ході заходу зі спогадами і теплими словами про Миколу Максимовича виступили його колеги, учні та наступники. До речі, в ОДМШ зберігається портрет Янова, вишитий його ученицею, яка понад 30 років живе у США.
Галина Миколаївна Янова відзначила, що мрія батька здійснилася – храм музики живе і розвивається, щороку учні музичної школи радують місто своїми досягненнями. «У той час, коли орки руйнують в Україні школи і театри, українська культура продовжує жити», — сказала Галина Янова. Її батько завжди мав у кишені цукерки для дітей, яких дуже любив.
Відзначення 70-річчя
Впродовж ювілейного 2025 року в Олександрійській дитячій музичній школі заплановано низку заходів. Вони вже розпочалися 21 лютого концертом духового муніципального оркестру «Ліра» під керівництвом Сергія Ярового «Сурми звитяги». Духовий оркестр «Соколята» під керівництвом викладача Станіслава Жорняка планує агітаційно-просвітницькі виступи у навчальних закладах міста. У наступних заходах візьмуть участь не лише учні та викладачі школи, а й запрошені гості.
7 березня о 16.00 у школі пройде концертна програма до дня народження ОДМШ «Родинні зустрічі: музика крізь роки». На цьому заході музика об’єднає різні покоління. Уже запрошені ветерани школи – викладачі, які віддали служінню музиці та дітям десятиліття свого життя. Планується, що зустріч пройде у невимушеній камерній атмосфері, будуть спогади, дружнє спілкування і, звісно, лунатиме музика для душі.
Насиченим на події буде квітень. Першого квітня о 16.30 відбудеться сольний концерт випускниці школи, а нині оперної співачки Анастасії Гавази-Каращук за участю Анни Нєдової та Юлії Коробко. 3 квітня о 16.30 – сольний концерт скрипальки Єлизавети Погорілої «Відлуння мрії» за участю Світлани Городецької, Ірини Федоренко, Олександра Пилипенка. 11 квітня о 16.30 – творча зустріч з випускниками минулих років «Молодість єднає покоління». 16 квітня о 16.30 – концертний виступ народного аматорського оркестру народних інструментів «Камертон» «Мелодія наших сердець». А 23 травня о 15.00 в ОДМШ пройде гранд-концерт за участю учнів та педагогів школи «70 штрихів до ювілейної симфонії».
