Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

Коли-небудь ми станемо щасливими

133 Views
Коли-небудь ми станемо щасливими

Таку назву має документальна стрічка польського режисера Павела Височанські, яку кіноклуб Docudays UA «Канікули з користю» в партнерстві з ГО “ОГІЦ” та ГО “Інша жінка. Олександрія” показав 15 липня в олександрійському дошкільному навчальному закладі, де живуть внутрішньо переміщені особи.

Коли-небудь ми станемо щасливими

У фільмі йдеться про Даніеля, старшокласника з Ліпіни, найбільш нужденного містечка в усій південній Польщі. Хлопець прагне вирватися з суцільної бідності. Озброєний камерою на мобільному телефоні, він розпитує дітей та дорослих про їхні мрії. Чи справдяться ті мрії бодай для когось? Окрім Данієля, головною героїнею стрічки є його бабуся, яка лається і курить, часто «дістає» онука гіперопікою, але живе для нього, оскільки з батьком-шахтарем хлопець майже не спілкується, а матері-алкоголічці не до сина.

Як зрозуміло із самої назви, фільм «Коли-небудь ми станемо щасливими» — про щастя і мрії. Ми всі мріємо бути щасливими і бажаємо цього своїм рідним і близьким людям. Але що таке щастя? Кожен відповість на це питання по-своєму. Для когось це гроші – і чим більше тим краще, бо за них можна отримати багато матеріальних благ. Для інших духовне вище за матеріальне. Для когось щастя – це відпочинок у теплих країнах, а хтось щасливий, що має можливість зняти власний фільм на дешевий мобільний. У когось багато мрій, але жодна не збулася так, як того хотілося, а хтось і не мріяв про щастя, а воно прийшло.

Коли-небудь ми станемо щасливими

У стрічці показане життя маленького європейського містечка, і воно разюче схоже на сьогодення нашої провінції. Підліткам у школі не цікаво, вони зависають у гаджетах і мріють вирватися до мегаполісів.

Переселенці сприйняли кіно емоційно. І хоча подекуди для висловлення того, що на душі, їм бракувало слів, все-таки вони долучилися до обговорення фільму.

Запрошений спікер – практичний психолог Тамара Перва прокоментувала стрічку і відповіла на запитання глядачів: «Фільм має глибокий сенс. Хлопчина, на перший погляд не дуже розвинений, оскільки не має батьківської підтримки, показує нам: життя – це не колись потім, коли я вивчуся і пройду нагору соціальними сходинами, куплю хорошу камеру і зніму фільм, а тут і зараз. Він користується тим, що у нього є, бо має жагу до життя і мрію, яку втілює, не відкладаючи. Нехай той фільм, можливо, ніхто не побачить, але Данієль займається улюбленою справою.

Коли-небудь ми станемо щасливими

Ми часто розуміємо життєві цінності через труднощі. Данієль, хоча і свариться з бабусею, розуміє, що вона – його точка опори. І наше життя, те, що відбувається у нашій країні, вчить нас, що не колись потім, а вже сьогодні і зараз треба знайти і побачити можливості для радості і щастя – наскільки це можливо. Дякувати своєму життю за те, що воно у нас є. Радіти свіжому повітрю, квітам, сонцю – хоча б дві-три хвилини на день, щоб залишатися у ресурсі, надавати підтримку тим, хто її потребує. Точка опори – наша земля – завжди у нас під ногами, і ми її ніколи не втрачаємо і не впадемо. Обійняти близьких і рідних, бути з ними самими собою. У житті багато прекрасного, а у складні періоди допомагає вистояти гумор.

У мене син зараз на війні, і говорить, що бійці не забувають, що таке гумор і сміх. Це зміцнює дух. Ми мусимо жити далі і пройти це період. Добре було б, аби кожен замислився: «Що я може зробити, щоб почуватися краще в теперішніх умовах. Ідіть самі собі назустріч, і все буде добре».  

Тамара повідомила, що в Олександрії працює психологічний хаб, який вона координує, і запросила бажаючих скористатися послугами психологів, якщо неможливо самостійно вийти із стресу і зі складних ситуацій і знайти у собі ресурси для того, аби рухатися вперед.

Коли-небудь ми станемо щасливими
Коли-небудь ми станемо щасливими

Отже, щастя не приходить саме собою. Усі хочуть високооплачувану роботу, але лінуються вчитися новому. Хочуть стосунки своєї мрії, але не працюють над ними. Головний герой фільму Данієль просто почав шлях до своєї мрії – з тим, що у нього було. І разом із тим він здійснив мрії своїх друзів. Вони всі принаймні спробували зробити крок назустріч своїм мріям.

Читайте також: «Моє Я»: виставка про успішних жінок — Заметка — Новини Олександрія (zametka.in.ua)

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован.

This div height required for enabling the sticky sidebar