Про «партизанів» і «покупців» на ЧАЕС
Валентин Вовк – ліквідатор аварії на ЧАЕС. У 1986 році він був у Чорнобилі у вересні та жовтні.
«Мені тоді було 25 років. І я був «партизаном» — тобто, призваний через військкомат, — розповів він. — Ті, хто проходив строкову службу, на Чорнобильській АЕС були «червоними погонами» — служили в охороні, здійснювали внутрішнє і зовнішнє оточення станції. А ми, в основному, очищували станцію від радіоактивного пилу та уламків після вибуху. Те, що могли, скидали лопатами, великі уламки прибирала техніка. Потім посипали дах піском і накривали плитами.
У перший день по приїзду нас усіх відправили на дах станції. Ми були молоді, неосвічені. Добре, що поряд були старші колеги, які, побачивши нашу розгубленість, пояснили, що треба робили і як хоч мінімально вберегтися від радіації. Ніяких ліків нам не давали, але щодня столичні медики брали аналіз крові. Вже тоді бував сильний головний біль, запам’ятався і сильний запах йоду на ЧАЕС.
Щодня ми виходили на шикування, і нас відбирали «покупці» — керівники підрозділів, яким потрібні були люди для виконання завдань. Нам визначали ділянку робіт, перед якими дозиметрист заміряв радіаційний фон аби визначити, скільки часу ми можемо знаходитися у таких умовах».
Після Чорнобиля до 1992 року, поки дозволяв стан здоров’я, Вовк працював на Олександрійському електромеханічному заводі на КМП (корпусі магнітних пускачів) налагоджувальником технологічного обладнання 5-го розряду. Потім здоров’я почало різко погіршуватися. Після перенесеного інсульту Валентин став інвалідом другої групи.
Як повідомила голова громадської організації «Спілка інвалідів Чорнобиля» Людмила Комлєва, в Олександрії з понад трьох тисяч ліквідаторів залишилося 682. Тоді, 36 років тому, 26 квітня 1986 року, працівники міськвідділу міліції, 72 кращі геологи, караул воєнізованої пожежної частини №2, військовослужбовці з частини 2269, понад 20 лікарів та фельдшерів, солдати строкової служби з нашого міста стали на захист світу від наслідків техногенної катастрофи. Вони ризикували найдорожчим – життям і здоров’ям. Як їм живеться зараз – тим, хто дожив до наших днів? Не дуже добре, — говорить Валентин Вовк. Погана ситуація з ліками. Та й ставлення з боку держави залишає бажати кращого… Цьогоріч за рахунок Олександрійської громади надана матеріальна допомога 132 вдовам (вдівцям) учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по 500 грн кожному на суму 66 тис.грн.
А ми, ті, хто живе поряд, щиро дякуємо ліквідаторам за їхню мужність, самовідданість, героїзм, який, на жаль, не оцінений досі. Зичимо міцного здоров’я, активного довголіття, родинного затишку, впевненості у майбутньому, а головне – мирного неба. Спасибі вам за кожен новий ранок.
Раніше ми писали: Ликвидатор Владимир Власенко: «У каждого поколения свои испытания» — Zametka — Новини Олександрія
