Тамара Горбунова: «Хочу, щоб у нашій країні не було сиріт»
«Сенс мого життя – допомагати цим дітям. Я сама взяла сина з дитячого будинку, і ця дитина була для мене найдорожчою у світі. Коли він загинув, я вирішила, що буду опікуватися сиротами. Усі діти мають право на любов, тепло і турботу. Хочу, щоб у нашій країні не було сиріт», — говорить Тамара Горбунова – народна майстриня з виготовлення ляльок-мотанок. Війна забрала у неї найдорожче – сина Антона.
Йому було 43 роки у 2022 році, коли він загинув. З 2014 Антон Горбунов був учасником АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов служити, отримавши повістку. Мамі сказав: «Хто, як не я, тебе захистить?» Був танкістом, а потім його хрещений батько-медик забрав його до себе у частину, розповідає Тамара. Антон мотолигою (МТ-ЛБ – багатоцільовий легко броньований тягач) вивозив з поля бою поранених і загиблих. Спочатку загинув його хрещений, а через рік – і він сам.
«Я пишаюся своїм сином. Він був добрим, уважним, роботящим. Тільки матері й дружини бійців знають, як це – не спати ночами, чекати дзвінка. Коли Антон приїздив на добу, завжди приходив з букетом квітів, — згадує мама. — У нього було дві контузії, трофічна виразка на нозі, мав право комісуватися, але не міг. У госпіталі побув недовго і повернувся служити: «Там усього два хлопця-санітари лишилися, 21 і 24 роки, зовсім діти, називають мене батьком. Як я їх залишу?» І пішов – назавжди»…
Антон мав багато нагород, декілька з яких посмертно, їх отримувала його мама. Мамою пані Тамару називають і побратими Антона, з якими вона підтримує зв’язок.
«Через місяць після загибелі сина мені принесли білу болонку, я не хотіла її брати, але мені сказали: «Мусите жити». І я живу. Собачка зі мною. Назвала її Лікою», — розповідає жінка.
Тамара знайшла в собі сили продовжувати займатися творчістю, та волонтерством. Вона стала учасницею проекту «Мистецький фронт» і всі виготовлені власноруч ляльки-мотанки передає на благодійність і для допомоги ЗСУ. Отримавши від держави компенсацію за смерть сина-Героя, вона передала кошти на потреби дитячого будинку «Перлинка», що у Войнівці.
«Я і раніше проводила безкоштовні майстер-класи для дітей у рідному Дніпрі, — ділиться своєю історією Тамара. – А про «Перлинку» дізналася випадково – побачила сторінку дитячого будинку в Фейсбук, сподобалася назва, напросилася у друзі, прочитала про вихованців та їхні потреби. У великих містах у дитячих будинків багато меценатів та спонсорів. А в маленьких містечках вони часто ледь виживають. У свої перші відвідини я привезла багато матеріалів для творчості. Познайомилася з дітками, почали спілкуватися».
Тамара вирішила, що частину державної компенсації за загиблого сина витратить на допомогу сиротам: «Мені ці гроші радості не принесуть, я вже на пенсії. Мій Антон з дитинства був слабеньким, але активно займався спортом і зміцнів, тож я хотіла, щоб і діти з «Перлинки» росли здоровими та міцними. Вони мають відчувати увагу та підтримку, не думати, що вони нікому не потрібні. Ми не можемо змінити їхнього минулого, але можемо, віддати їм свою увагу і турботу та подарувати незабутні теплі емоції, ніжні обійми».
Жінка замовила на фабриці три гарні гойдалки, бруси та каркасний басейн. Разом з цим подарунком привезла портрет і особисті речі сина. Розповіла про нього. «У нас була тепла зустріч. Діти пообіцяли мені, що займатимуться і слідкуватимуть за своїм здоров’ям», — згадує Тамара.
Зараз вона живе у Західній Україні, бо у Дніпрі неспокійно. Тому перераховує гроші на потреби дітей, але сама вже не має можливості відвідувати вихованців дитячого будинку. Востаннє бачилася з ними перед Днем Святого Миколая. Влаштувала справжнє свято, щоб запам’яталося надовго. Привезла подарунки – теплі пледи, щоб не мерзли у сховищі під час повітряних тривог, і медові пряники від своєї подруги – також народної майстрині. Влаштувала конкурс «Україна має талант», на якому діти показували свої вміння – співали, танцювали, розповідали вірші тощо. А потім, одягнувши ковпачки та фартушки, усі разом зробили піцу. Також Тамара провела для дітей майстер-клас із виготовлення різдвяних ангеликів. Віддала дітям часточку своєї душі. Вони були задоволені, і вона теж.
«Хочу домовитися з колегами-майстрами, щоб розмалювали стіни всередині «Перлинки» яскравими картинками, можливо, з героями мультфільмів, щоб діти почувалися добре у такій атмосфері. І син на Небі радітиме», — поділилася планами майстриня.
Тамара Горбунова народилась у м. Дніпро у 1953 році. По закінченню Дніпропетровського педучилища працювала вчителем молодших класів. З 2014 року – член об’єднання майстрів народного мистецтва. У 2016 році атестована на народного майстра народного мистецтва України. Учасниця регіональних, Всеукраїнських та міжнародних виставок народного та декоративно-вжиткового мистецтва, фестивалів та виставок. Роботи Тамари продаються з аукціонів в Україні та Європі для збору коштів на допомогу ЗСУ.
У своїй роботі лялькарка використовує натуральні матеріали: льон, вовну, нитки «муліне», домоткане полотно. Оздоблює твори вишивкою, бісером, мереживом. Створює лялькові композиції, що відображають улюблені нею народні свята: Різдво, Великдень, День матері тощо. Захоплення у пані Тамари різноманітні – малювання, написання віршів, вишивка бісером, атласними стрічками, хрестиком, декупаж, в’язання спицями та гачком. Їй подобається створювати красу власноруч, наповнювати свій дім речами, які несуть радість, тепло, світло.
Як розповів директор дитячого будинку «Перлинка» Олександр Лобанов, сьогодні у закладі перебувають 14 дітей віком від 3 до 17 років. Це не лише круглі та соціальні сироти, а й діти з сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Тут вони забезпечені усім необхідним, у тому числі лікуванням.
Вже понад 20 років «Перлинка» живе за рахунок допомоги благодійників. Постійно і стабільно допомагають меценати з США, а в Україні час від часу небайдужі люди привозять іграшки, продукти і дрова. Хтось жертвує гроші на лікування дітей. Про потреби сиротинця дізнаються з дописів на сторінці закладу у Фейсбук та на сайті дитячого будинку.
Дитячий будинок розрахований на одночасне перебування 50 дітей. Тож вільні місця у ньому є, і батьки, які не в змозі самостійно утримувати дітей, можуть помістити їх у «Перлинку» терміном на півроку.
Для тих, хто бажає допомогти вихованцям дитячого будинку «Перлинка», надаємо реквізити:
ПАТ «Креді Агріколь Банк»: р\р 933006140000026009500052535
МФО 300614 код 31487398
ПриватБанк: UA 433052990000026005015105943
МФО 305299 код 31487398
Поштова адреса: 28021, Україна, Кіровоградська область, Олександрійський район, село Войнівка, вулиця Ювілейна, 24б.
Контактний телефон: 093-651-59-72.
