Тетяна Бессмольна: «Театр – це живе кіно»
Народний аматорський театр ПК «Світлопільський» став переможцем 66 обласного огляду-конкурсу «Театральна весна Кіровоградщини» з виставою «Щастя бути разом».
Колектив, який очолює досвідчена актриса і режисер Тетяна Бессмольна, отримав дипломи І ступеню у чотирьох номінаціях: кращий народний аматорський театр, краща режисура, кращий виконавець чоловічої ролі – Олександр Вознюк, краща виконавиця жіночої ролі – Тетяна Бессмольна. 
Щорічний огляд-конкурс «Театральна весна Кіровоградщини» проводиться Кіровоградським обласним Центром народної творчості за підтримки Департаменту культури та туризму Кіровоградської ОДА. Вручення дипломів та пам’ятних подарунків лауреатам відбулося 28 квітня в обласному Центрі народної творчості під час Єдиного методичного дня. Окрім урочистого нагородження, цей день запам’ятався екскурсією до Академічного обласного театру ляльок, дружнім спілкуванням та обміном досвідом. Окремий подарунок для учасників заходу підготував Кропивницький Муніципальний Театр Сатири (художній керівник Ромко Бутовський) – показ вистави «Емігранти». Керівники та учасники театральних колективів Кіровоградщини взяли участь у майстер-класах від членів конкурсного журі – провідних акторів театру Корифеїв: заслужених артисток України Ірини Дейнекіної, Вікторії Майстренко, Валентини Литвиненко, художнього керівника Муніципального Театру Сатири Романа Бутовського та актриси театру ім. Кропивницького Ірини Ликової.
Олександрійський народний аматорський театр – постійний учасник обласного огляду-конкурсу «Театральна весна Кіровоградщини» з часу його заснування, і майже щорічний лауреат. У 2023 році з виставою «Мир вашому дому» за творами Шолом-Алейхема він став переможцем 64 «Театральної весни Кіровоградщини» у номінаціях: кращий театр, краща режисура, кращий акторський ансамбль, краще музичне оформлення, кращий сценічний костюм і кращі виконавці чоловічої ролі – Олександр Вознюк та Дмитро Клюєв. Минулого року кращим актором області на цьому конкурсі був визнаний Андрій Літвінов за роли у виставі «Чорторий».
Вистава народного аматорського театру «Щастя бути разом» за п’єсою американської драматургині Віньї Дельмар присвячена складній темі відносин батьків та дітей. Дія відбувається в США, в родині Куперів. Прийшовши на обід до батьків, діти дізнаються неприємну новину — батьки змушені розлучитися з будинком через заборгованість банку. Оплачувати житло всі разом діти не хочуть, і починаються суперечки — куди дівати матір і батька. Люди похилого віку стають тягарем своїм дітям. Парі, котра прожила 50 років разом, доводиться розлучитися.
Щира історія про цінність сім’ї змусила глядачів плакати, сміятися та переживати разом з героями.
У виставі задіяні талановиті актори аматорського театру, які майстерно втілили образи своїх героїв: Тетяна Бессмольна, Олександр Вознюк, Євген Грановський, Андрій Літвінов, Ірина Оберна-Мельник, Олександр Богуцький, Оксана Радомська, Ігор Бурчак, Андрій Павлов, Катерина Біланюк, Ельмір Асадов, Вікторія Малотюженко, Галина Ромашко, Тетяна Черноус, Тетяна Тавакалова, Артем Вітряк, Оксана Щекотова, Євгенія Березій, Ліза Щекотова, Олексій Кібальник.
У творі Віньї Дельмар фінал трагічний. В постановці Тетяни Бессмольної діти все-таки не кидають батьків, а викупають їхній будинок, щоб не розлучати мати з батьком. Тому у Віньї Дельмар п’єса називається «Далі – тиша», а вистава народного аматорського театру – «Щастя бути разом».
– Все-таки наші діти добрі й чуйні, вони не можуть залишити напризволяще найдорожчих у світі людей, — говорить Тетяна Бессмольна. – Мені хотілося дати глядачу надію, щоб вони не переживали, як вчинять з ними їхні діти.
Цю виставу народний аматорський театр планував поставити вже давно, ще за життя режисера Юрія Дзбановського, який загинув у травні 2020 року. Але тоді бракувало акторів для створення усіх образів. У 2024 році, під час вибору п’єси для нової вистави, зупинилися на творі американки Віньї Дельмар. Тим більше акторський склад це дозволяв.
Тетяна Бессмольна, яка була і режисеркою-постановницею, і виконавицею головної жіночої ролі у виставі «Щастя бути разом», провела величезну роботу і не планує більше поєднувати ці дві іпостасі. Більше того: заявляє, що востаннє вийшла на сцену як акторка. До речі, цьогорічна відзнака за кращу жіночу роль у неї вже 12-та.
– Працюючи над виставою, я думала над тим, що, напевно, востаннє виходжу на сцену у головній ролі, — поділилася думками Тетяна Миколаївна. – Для мене це боляче. Але ставити виставу і виконувати головну роль одночасно – дуже важко. Треба слідкувати за усім, бачити виставу в цілому, а як це можливо, коли у тебе головна роль? Хіба що в епізодичній ролі, можливо, з’явлюся у наступних виставах. І я про це сказала і на методичному дні в обласному Центрі народної творчості. Звернулася і до колег-керівників театральних колективів: «Друзі! Не хвилюйтеся, більше я ваші номінації не заберу!» Усі посміялися, усі вітали, ніхто не повірив, що я не жартую. «Ви гордість нашої області», — говорили мені. Але час іде. І я хочу, щоб нагороди отримували молоді актори театру.
«Театральна весна-2025» була дуже масовою – участь у конкурсі взяли 48 народних аматорських театрів, народних аматорських театрів малих форм та аматорських театральних колективів, що представляли 31 територіальну громаду Кіровоградської області, загалом – 500 учасників. Тому перемога народного аматорського театру – це значне досягнення.
– Голова журі конкурсі – провідна акторка Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Кропивницького, заслужена артистка України Валентина Литвиненко підкреслила, що було важко визначити переможців у номінаціях «кращий актор» і «краща актриса», і мова йшла саме про наш театр. За її словами, кожен актор театру Дзбановського заслуговує на відзнаку як кращий. Все журі було одностайним: професіоналізм Вознюка і Бессмольної беззаперечний, і кращий колектив – народний аматорський театр ПК «Світлопільський», — розповіла керівниця колективу. – Головний у виставі – актор: як він грає, як проявляється, втілюється в образ, чи вірить йому глядач. Нашим акторам вірили усі. Навіть найменша роль Мемі, яку зіграла вже покійна Тетяна Тавакалова, і та була зіграна чудово. Валентина Литвиненко назвала наш театр професійним, і наголосила, що огляд-конкурс аматорських театральних колективів для нас вже не рівень. Бо ми ж завжди забираємо нагороди. Але я відповіла: в області багато колективів мають звання народних, і вимоги до всіх однакові. Треба працювати. Ми беремо широкоформатні вистави, а це велика робота.
– Театр Дзбановського завжди вирізнявся серйозним репертуаром, який змушує глядача замислитися.
– Я люблю класичний театр. І зовсім не визнаю формат «на сучасний лад», вважаю це псує авторський твір. Так, ми можемо пристосувати його до сучасності: додати лексикон, змінити костюми. Але не переробляти текст і змінювати на протилежні образи героїв.
– Над чим театр працює зараз?
– Ставимо комедію англійця Ноела Кауарда «Квітка, що сміється». Вже працюємо на сцені, прем’єра буде восени. Це вистава на три дії на актуальну в усі часи тему моралі, сповнена англійського гумору. Після цього вже запланована п’єса І.Котляревського «Наталка Полтавка». Це яскрава вистава з колоритними образами і нашим, близьким і зрозумілим українським гумором. Я хочу зробити її масовою, люблю, коли нашого, українського, багато.
– Незважаючи на розвиток кіно, цифрових технологій і соцмереж, театральне мистецтво залишається затребуваним і має багато шанувальників. Чим театр приваблює глядача?
– Тим, що це живе кіно! Живе спілкування з глядачем. У кожного театру є свій глядач. Попри високу ціну на квитки, люди все одно ідуть на вистави театрів, які приїздять в Олександрію з гастролями, щоб побачити улюблених акторів. Буває, професійні театри працюють не з повною віддачею, і це відразу видно. А наш місцевий театр, де грають актори, яких знає все місто, з якими поруч глядачі живуть, разом працюють, зустрічаються на вулицях і в магазинах, не можуть собі дозволити халтури на сцені. Вони всіх себе віддають театру і дуже радіють, коли глядач задоволений.
Вітаємо театр Дзбановського з перемогами і дякуємо режисерці й акторам за творчу працю, талант, відданість своїй справі. Адже театральне мистецтво – поза часом, це скарб, який єднає покоління, зберігає традиції, дарує надію та силу в непрості воєнні часи. Віват, театре! З нетерпінням чекаємо на нові вистави!
