Ярослав Шаповалов: «Культура – твердиня цивілізації»
Ярослав Шаповалов – відома в Олександрії особистість, яку в першу чергу знають як засновника WOLIARТ club та WOLIART theatre, організатора багатьох мистецьких заходів. Нещодавно він зіграв одну з головних ролей у виставі народного аматорського театру «Мир вашому дому». Багатогранна і глибока людина, він бачить свою місію у розвитку культури і власним прикладом доводить: якщо вірити в себе, мати чіткі наміри і діяти – можна досягти практично будь-якої мети.
Одинадцятий фізико-математичний клас школи №15 Ярослав закінчив екстерном. Творчість у його житті була вже тоді – він займався танцями, малював, брав участь у шкільному театральному гуртку. А ще – цікавився філософією та релігіями, багато часу проводив у читальній залі бібліотеки. Певний час був вегетаріанцем. Коли постало питання, ким бути, довго не вагався – бабуся знається на народній медицині, мама фармацевт, тож вирішив продовжити династію і допомагати людям бути здоровими. Навчався у Національному фармацевтичному університеті, де був актором студентського театру «Оазис», але покинув навчання, бо усвідомив, що майбутня діяльність не співпадає з переконаннями. 
У 17 років Ярослав поїхав до Москви, де жила старша сестра. Мріяв заробляти гроші, навчатися і практикувати прикладну філософію. Влаштувався на роботу натурником (моделлю-демонстратором пластичних послуг) у ВДІК (російською – ВГИК), Суріковський інститут та приватні художні майстерні. До речі, живописна сюжетна художня робота із зображенням Ярослава є у запасниках Третьяковської галереї. Вночі підробляв офіціантом. Спав, поки їхав з роботи на роботу.
5 років служив у Москві в «Морській організації» – елітному братстві саєнтологів. Брав участь в організації концертів та інших заходів. Після цього прийшла впевненість у своїх силах. Ярослав розмірковував, у який сфері є найкращі можливості для самореалізації, і вирішив займатися творчою діяльністю.
Наступного дня після звільнення з «Морської організації» прийшов на кіностудію «Мосфильм». Але на прохідній його без перепустки не впустили. На зупинці поряд побачив зібрання людей зі списками. Виявилося – збирають масовку. Записався і знявся у телешоу для Казахстану, заробивши 500 рублів за 12-годинний знімальний день. Потім брав участь у зйомках серіалу. Згодом у Ярослава з’явився свій агент. Та грошей не вистачало. До того ж, зізнається, були певні проблеми через те, що за національністю Ярослав українець. Одного разу спробував себе у ролі аніматора, сподобалося. Як виявилося, аніматори заробляють більше ніж актори навіть великих театрів. Ярослав створив власну агенцію свят, займався постановкою і створенням дитячих вистав. Здійснив паломництво через Індію та Непал до Тибету. Впродовж чотирьох років працював у Тайланді, був партнером агенції Phuket Party Master – організатором, сценаристом, режисером шоу. Поставив льодове шоу «Лускунчик». Потім був Ізраїль, де за сприяння посольства України у центрі української культури в Бат-Ямі Ярослав презентував виставу «Красуня і Чудовисько».
В один із приїздів до Олександрії допоміг відкрити та рекламувати кінозал у приміщенні колишнього міськкому КПУ на вулиці Діброви. А у 2017 році заснував у нашому місті Арт-клуб WOLIART (Всесвітня Організація Людей Мистецтва), місію якого бачить у створенні безпечного, культурного, етичного оточення шляхом просвітницької діяльності та реалізації творчих і соціальних проєктів. Згодом з’явився і WOLIART Theatre.
«Я не обмежуюся лише театральною діяльністю. Я саєнтолог, вивчаю і практикую саєнтологію, допомагаю тим, хто звертається до мене, використовуючи набуті знання та досвід. Людина – завжди причина, а не наслідок. Я безсмертна духовна істота, свою ідентифікацію й буттєвість визначаю за власним рішенням.
Єдиною твердинею цивілізації, яка необхідна усім людям незалежно від становища у системі, є культура. Культура – це те, що звеличує людину над твариною, і від її збереження залежить збереження людської цивілізації. Культура – це система цінностей і прояв внутрішньої міри людяності, здатність створювати та сприймати красу».
Так сталося, шо у період пандемії Ярослав був в Олександрії, хоча мав намір їхати до Лос-Анджелесу. Це людина, для якої немає перепон та кордонів. У рідному місті він почав активно розвивати власну справу – WOLIART. Клуб став затишним і привабливим для молоді місцем, простором для спілкування та творчості. Вистави, які WOLIART Theatre показує на сценах олександрійських закладів культури, завжди окупаються, актори отримують винагороду за свою роботу.
Минулого літа у парку ім. Шевченка WOLIART Theatre просто неба презентував виставу «Сон у літню ніч» — показ складався із двох частин і тривав два дні по півтори години.
«Місія моєї діяльності – підвищувати культурний рівень, аби люди краще співіснували, — говорить Ярослав. – І ця вистава вийшла масштабною: 25 людей вивчили і грали Шекспіра, у більшості з них це був перший театральний досвід. І вийшло круто. Глядачі сприйняли дуже добре. Плануємо повторити «Сон у літню ніч» в РБК. Зараз готуємо нове мистецьке шоу».
На 4 річницю WOLIARТ club Ярослав запросив міських діячів культури. Серед запрошених була і режисер народного аматорського театру Тетяна Бессмольна. Побачивши роботу Ярослава, вона запропонувала йому роль у виставі «Мир вашому дому».
«Ми пишаємося, що така людина щирої відкритої душі грає у складі народного театру. Ніколи не бачила його похмурим – завжди з посмішкою на обличчі. Розумний, талановитий, організований, правдивий, — характеризує Ярослава режисер народного аматорського театру Тетяна Бессмольна. -В його акторській грі є відчуття наївності, образ виходить настільки реалістичним, що йому віриш беззаперечно. Він пропускає свій персонаж крізь себе і сприймає його глибоко. З ним дуже легко працювати: все схоплює на ходу, бо має великий досвід актора і режисера. На одному з таких заходів, куди він запросив мене і Олександра Вознюка, ми і познайомилися. Я саме шукала актора на роль у виставі «Мир вашому дому», тож запросила Ярослава до нашого театру. Він чудово зіграв Мотла-кравця. Дуже хочу бачити його на сцені у наших наступних постановках. Він – людина мистецтва, яким живе. Організував власний театр. І це дуже добра справа – нехай молодь набуває досвіду».
Працювати у колективі народного театру Ярославу сподобалося – доброзичливі приємні актори, мудра, виважена, професійна режисерка. Він дуже глибоко сприйняв суть вистави і символізм свого персонажу. У творі чітко прописані постулати іудаїзму: гоніння євреїв триває до завершення певного циклу і приходу месії. Смерть Голди і народження дитини – це перехід душі, реінкарнація. І душа Голди приходить саме в родину Мотла, який вивчає Тору і, як і Тев’є, намагається зберегти традиції.
«Гра на сцені дає можливість передати концепцію драматурга, — вважає Ярослав. – Мені подобається бути актором, частиною єдиного ансамблю на сцені. Акторів видно, як і їхню працю. Режисер залишається за кадром, але вся відповідальність на ньому. Це великий тягар і хрест, бувають моменти, коли ти не розумієш, навіщо це тобі. Проте, якщо твоя місія вища за буденність, все зрештою стає на свої місця».
Використані фото Вікторії Криниці та Віталія Попкова.
Про інших акторів народного аматорського театру: Александр Богуцкий: «Жизнь – творческая штука»
Оксана Радомська: «Глядачу потрібна душа»
Єлизавета Арська: «Театр – це моє життя!»
