Про успішних екскурсоводів та ідеальних туристів
Подорожувати мріє кожен. Це і перезавантаження, і нові враження, і можливість побачити світ та зарядитися енергіями. Дехто любить пасивний відпочинок, але більшості з нас подобається активний, особливо у поєднанні з можливістю дізнатися щось нове. І тут у мандрах незамінні гіди, екскурсоводи.
Мало не найпопулярнішим в Україні є екскурсовод із Чернігова Ервін Міден. Він давно став зіркою в реалі й віртуалі, бо підкорює людей дотепною та нетиповою манерою розповіді про Чернігівщину. Влучно, цікаво, з гумором, історичні факти в авторській подачі справляють незабутнє враження і запам’ятовуються, стимулюють до самостійного пошуку інформації.
В Олександрії екскурсії містом кожен у власній манері проводять завідувач краєзнавчим відділом Олександрійського міського музейного центру ім. А.Худякової Ольга Божко, директор Інформаційного агентства «Новий громадянин» і один із засновників громадського простору «КУБ» Культура.Урбаністика.Бізнес» Віктор Голобородько, журналіст, письменник і директор культурно-освітнього центру в селі Попельнастому «Толока» Валерій Жванко і співробітник інформаційно-туристичного центру «Олександрія» Наталія Петренко.
Звісно, серед самих екскурсоводів є сперечання стосовно того, як правильно подавати історичну інформацію, чи варто розбавляти факти легендами і як зробити кількагодинні прогулянки з групами людей непересічними, насиченими, змістовними такими, на які хочеться ходити самим і порекомендувати друзям та знайомим. І ще, мало не забула, — чи обов’язково екскурсовод повинен мати спеціальну освіту і посвідчення? Єдиної думки немає. А екскурсантам головне – щоб було цікаво, не сумно, не зарозуміло, але й не зверхньо, одним словом – щоб було класно. І тут у кожного екскурсовода свої секрети.
Днями моя подруга Вікторія побувала у триденному турі Закарпаттям від туристичної компанії «Аккорд-тур». Теплий вікенд: Львів — Мукачево — Косино — Синевир — Шипіт — Боржава — Ужгород – Карпати.
На неї справив велике враження гід групи Іван Симоненко. Він розповідав про саму місцевість, народи, які тут живуть, про Карпати. Це були історичні факти, легенди. Від подачі подруга була у захваті. І навіть поспілкувалася з Іваном. Той залюбки поділився деякими таємницями.
– Іване, як сталося, що Ви вже не один рік працюєте у сфері туризму, хоча маєте освіту зовсім за іншим напрямком?
– Навчався я в іншій сфері, а саме – «Банківська справа та страхування», а з туризмом у мене пов’язано дитинство. Мама — вчителька у школі, але змалечку її також тягнуло до подорожей. Оскільки у школі була можливість організовувати різноманітні екскурсії, вона постійно брала мене з собою. У сім років я вперше піднявся на Говерлу. Далі були постійні мандри. Наслухавшись певних історій та інформації, почав їх аналізувати . Першу свою екскурсію провів для дитячого табору, коли мені було 16 років. І з тих пір ми разом з братом (який також працює у турагентстві) возимо туристів, ділимося з ними історіями та бажанням мандрувати Україною.
– Скільки років Ви у сфері туризму?
– Як турист – більше 20-ти років, в плані роботи з туристами – 5 років.
–Зараз інформацію доносите легко, невимушено, з жартами. Але, мабуть, так було не завжди?
–Тремору перед аудиторію ніколи не було. Це виховання з дитинства. Я постійно ходив на театральні гуртки, у школі брав участь у різних заходах, відповідно досвід поступово назбирався. Але мій певний образ сформувався вже за декілька мандрівочок, адже кожна щось нове додавала. Мені подобається, коли пройшла екскурсія, дати вільний час туристам, і пройти позбирати, наприклад, фольклор від різних місцевих жителів. Мені подобається під час екскурсій вести розповідь не те що в мистецькому, а у житейському форматі. Тобто, аналізувати якісь житейські історії людей, додавати їх до екскурсії. І тому моя розповідь більше про особистості, а не про історію загалом. Якісь історичні факти я, звісно, наводжу, але мені подобається підкріпляти їх життям людей безпосередньо, які проживали на тій чи іншій території. Оскільки саме з таких ліній життя і складається історія будь-якої території, не лише Закарпаття.
–Туристи – що це за люди? Як Ви їх характеризуєте і чи розумієте, якою буде подорож, коли бачите аудиторію вперше?
– Цікаве питання (сміється). Звісно, є певні перестороги. Навіть коли я попередньо, перед туром, обдзвонюю людей, є моменти, які можуть насторожити. В принципі туристи – це люди, які заплатили кошти і хочуть щось побачити. Проте у кожного з них є свої потреби. Хтось любить фокусуватися суто на негативному, а хтось у цьому негативному шукає щось позитивне, і відповідно бачить якісь класні моменти в напівекстримальних умовах, які не відповідали їхнім очікуванням. Загалом туристи діляться на два типи: це ті, хто приїхали за позитивними емоціями і хочуть побачити\почути, і ті, хто їде одразу за негативом. Їх небагато, але є такі особи, які хочуть постійно сперечатися. І робота гіда, звісно ж, – переконати їх у тому, що ці місця унікальні. Є туристи, яким показуєш неймовірні замки, але вони їм не подобаються, є туристи, яким нецікаві екскурсії: вони слухають 15 хвилин і відходять, вже не сприймають інформацію, їм складно. Більше подобається гуляти і смислове наповнення – це не їхня історія. Проходячи по автобусу, я це вже бачу– коли людина сидить у навушниках. Їй це не цікаво, і вона має на меті інше – можливо дегустацію, можливо відвідування релакс-зони або ж екстрим-відпочинок. І це не є погано. Якщо на початку своєї роботи я сприймав це на свій рахунок, типу я десь не допрацював,то зараз розумію, що у кожного туриста своя мета подорожі. І якщо раптом, десь під час мандрівочки, він витягає навушник і починає прислухатись хоча б на деякий час – то вже є класним результатом.
– Як під час екскурсії однаково зацікавити і молодь, і більш дорослу аудиторію?
– Потрібно в першу чергу підходити до цього з авторської точки зору. Туристи одразу відчувають гіда, який говорить, як зараз прийнято казати, «з Вікіпедії»: у 1456 році те, у 1783 – інше. Потрібно завжди розбавляти історіями і повірте, будь-яку тему можна подати цікаво як для молоді, так і старшого покоління. Також не зайвим є розбавляти історії гумором. Гумор допомагає, і щоб там не казали, що він для дітей і для дорослих різний – ні, насправді він однаковий. Якийсь легенький, без високопарних тем. Не завадить випрацьовувати і свою міміку. Дуже важливу роль відіграють жести гіда, тембр голосу. Це все впливає і допомагає зануритися в атмосферу подорожі чи окремого місця. Буває діти 5-6 років які слухають, їм цікаво, потім підходять і ще питання задають. Це також такий собі «вау-ефект».
–У світі немає нічого ідеального, але на Вашу думку, ідеальний турист — це хто? Людина, яка ставить безліч питань чи навпаки, мовчить протягом усієї подорожі?
– Як такого для мене ідеального туристу немає. Для мене хороший турист той, хто поїхав додому з хорошим враженням від туру. Той, хто не фокусується на негативі, той, хто приїжджає дійсно з метою щось дослідити, побачити, і якому дійсно цікаво. Тобто, можна поїхати в Париж, побачити Відень і залишитися незадоволеним. Мені дуже прикро, коли людина говорить що Україна – це Київ, Одеса, Львів і Харків. Ні, насправді Україна – це Самбір, Сколе, Умань, Кропивницький і ще безліч інших маленьких міст. Вони по-своєму цікаві і по своєму колоритні. І турист, який дійсно їде за враженнями, знайде їх будь-де, навіть загубившись у лісі. Він вийде звідти, і одразу буде розповідати про цю пригоду із захопленням. Тобто, захоплений турист – він і є ідеальний.
– Чи є у вас план, за яким будуєте маршрут?
– Якщо стосується туру – то так. Якщо поїхати в три однакові тури зі мною, вони всі три будуть різні. Це і про розповіді також. Я завжди імпровізую, і кожної подорожі згадую щось нове. Хоча багато чого залежить від людей. В одній мандрівочці може порушуватися одна тема, у другій – інша, і якраз ці різні теми формують весь тур. Думаю, про що цікавіше буде розповісти людям, на що краще звернути увагу. Тому три однакові за програмою мандрівочки будуть зовсім, зовсім різні.
– Чого, на Вашу думку, сьогодні не вистачає туризму?
–Туристів. Після карантину дуже важко якраз із туристами. Туризм розвивається, і навіть жорсткі умови карантину його не знищили. Він працює, проте зараз функціонує в обмежених умовах. Дуже багато об’єктів позакривалися, над великою кількістю немає належного догляду. На Закарпатті з цим дещо простіше,адже багато історичних пам’яток відкритого типу і вони аж сильно не постраждали.
– Хто сьогодні повинен підтримувати галузь туризму? Міська влада, волонтери, громадські організації?
– Звісно, це повинна бути робота міської влади, оскільки красиві туристичні місця та популярні маршрути – це прибуток саме у міський бюджет. Відкриття будь-якого об’єкту – це залучення нових туристів. Вони приїжджають у місто, і залишають у ньому свої кошти. Збоку може відкриватися інфраструктура,яка також необхідна при різних туристичних об’єктах і все це разом поповнює казну міста,яке розвивається утому числі і за рахунок туризму. Місто може розвиватися і бути туристично привабливим. Наприклад Ужгород – маленьке місто, має екскурсії. Але разом з тим у ньому велика інфраструктура, яка забезпечує усі потреби туристів, які його відвідують.
– Лайфхаки для туристів, аби подорож вдалася?
– Хороший настрій, концентрація на пригодах і хороший сон. Це найважливіше напевно, адже турист повинен бути виспаний. Мені дуже не подобаються тури, де є нічні переїзди. Це економить час, але є справжнім стресом як для гідів, так і для самих туристів. І ще одна порада – не обов’язково брати тури. Я хоч і туристичний гід, але ніколи не їжджу у пакетні тури в свій вільний час. Люблю досліджувати Україну самостійно і раджу туристам не лякатися, приїжджати, питати, та відкривати для себе нові місця. Саме такі мандрівочки найбільше запам’ятовуються.
– Іване, а тепер – Ваші поради екскурсоводам, аби екскурсія запам’яталася, була цікавою і пройшла легко.
– Посміхатися, адже посмішка навіть найбільш сонних людей підбадьорює. Далі – намагатися шукати унікальні факти, не будувати свою розповідь суто на легендах, не говорити банальними фразами, знайти та відпрацювати свій оригінальний образ, у якому будете впевнено почуватися, і який не заважатиме розповіді. Не бути банальним, не концентруватися лише на собі та своїх інтересах, і якщо навіть трапляються якісь конфлікти всередині групи чи з окремими туристами – ніколи не зациклюватись на цьому. Аналізувати, але не зациклюватись. Адже може попастися той незначний відсоток туристів, які все одно захочуть псувати настрій. Пам’ятайте, є інші групи, інші люди та вже зовсім інші емоції. Тому не варто акцентуватись на поганому, і якими б не були обставини – завжди шукати щось хороше, у будь-якій ситуації не жаліти себе (адже ти з туристами в однакових умовах), а робити так, щоб група згадувала подорож із посмішкою, незважаючи на обставини.
Читайте також: Велодоріжки, І-Вох і бренд Кіровоградщини: як планують розвивати туризм — Zametka — Новости Александрии
Чем удивил арт-двор в Знаменке — Zametka — Новости Александрии
