Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

«Собача будка» Лева Білоцерківського

295 Views
«Собача будка» Лева Білоцерківського

«Маленьке місто Олександрія, закинуте в широких степах Херсонщини, один з численних «сонгородів» дореволюційної української провінції. Криві вузенькі вулички, одноповерхові будиночки, на вікнах віконниці з добрячими з  добрячими залізними прогоничами, високі глухі паркани, замкнуті хвіртки з неодмінним загрозливим написом: «У дворі злий собака».

Над містом днями, місяцями, роками висить гнітюча тиша і безвихідна нудьга. Лише зрідка зарипить немазаними колесами  візок водовоза та десь загавкають собаки, і знову та ж мертвотна тиша. Тільки надвечір виходять посидіти та погомоніти між собою знудьговані мешканці, а коли зайде сонце, хазяї дбайливо замикають віконниці й розходяться вкладатись спати. Серед ночі раптом почуються п’яні вигуки гультіпак, і довго після того на дальніх кутках валують собаки…

«Собача будка» Лева Білоцерківського

Отакою була колись Олександрія, моє рідне місто, де я народився і де в одному з присадкуватих, непоказних будиночків на Ганнібалівській вулиці (сучасна Братська. – Авт.) минуло моє дитинство й юнацтво. Коли згадую ту мою давню Олександрію, в пам’яті виринають слова Блока:

Живи ещё хоть четверть века, —

И повторится всё, как встарь:

Ночь, золотая рябь канала,

Аптека, улица, фонарь…

Усе точнісінько так:  і відома всіх олександрійським мешканцям «сонна аптека», і порожня вулиця, і самотній, чи не єдиний ліхтар на ній з підсліпуватою гасовою лампою, тільки замість «золотой ряби канала» — здоровенна калюжа посеред вулиці після недавнього дощу. І здається: місто не спочиває у мирному сні після трудового дня, а заціпеніло в якійсь страшній летаргії, яку не можуть порушити навіть церковні дзвони, що видзвонюють у неділю та свята на все місто, закликаючи православних до церкви.

«Собача будка» Лева Білоцерківського

А втім, було в тодішній Олександрії, ніби маленький острівець, одне місце, де ніщо не нагадувало про сіре животіння міського міщанства. В центрі міста, трохи далі від церкви, посеред майдану стояв двоповерховий будинок міського театру. Це був куточок іншого світу, де відчутно бився живчик життя, де прекрасні герої здійснювали подвиги, виголошували чудові монологи і вмирали, борючись за справедливість і щастя людей…»

Так писав про Олександрію у своїй книзі «Записки суфлера» Лев Білоцерківський (1886-1966), театральний діяч, суфлер і актор, з дня народження якого 25 липня виповнилося 135 років.

«Собача будка» Лева Білоцерківського
Лев Білоцерківський

Таємничий поріг храму Мельпомени Лев переступив не у дитинстві. Попервах артистичний світ розкрив перед ним свої чари у вигляді вуличних видовищ, де всякі акробати, фокусники, Петрушка і катеринщики (бродячі музиканти, жебраки з катеринкою – шарманкою. – Авт.) демонстрували своє нескладне мистецтво. Багато було в дореволюційній Російській імперії цих мандрівних артистів, людей без роду й племені, що переходили з вулиці на вулицю, з міста до міста, з губернії до губернії. Примітивні видовища були чи не єдиною масовою розвагою тодішньої провінції і захоплювали враженого малого Лева. Часом строкаті артисти викликали у нього пекучий жаль. На цих вуличних видовищах він зустрів і заприятелював із майбутнім шкільним другом Михасем Гаєвським. Він був для Лева неабияким авторитетом, бо сам умів показувати нескладні фокуси, ходити на ходулях і стояти на голові. У Великодні свята до Олександрії привозили карусель, або «крутилку», як називали її вуличні діти, і друзі днями пропадали біля балагану. Під невибагливу музику гармошки, а іноді й тієї ж катеринки, перед ними вихором кружляли на дерев’яних конях по-святковому вбрані парубки й дівчата, а навколо стояв барвистий натовп, лускаючи насіння, і нетерпляче чекав своєї черги. Веселощі, жарти, сміх… Але грошей, щоб покататися на каруселі, у хлопчаків не було, і вони терлися біля хазяїна, прислужували йому, виконували різні дрібні доручення, щоб і собі доскочити до того щастя…

«Собача будка» Лева Білоцерківського

Двічі на рік, на Різдво і Великдень, молодь з околиць Олександрії, що скидались на звичайні сільські вулиці з хатами під стріхами, вбирались у театралізовані костюми, й починалося дійство – народні розваги, «Коза».

«Справжнім святом для малих і старих був приїзд до міста цирку, — писав Лев Білоцерківський у «Записках суфлера» (Київ, 1962). – Що ж до мене, то я забував тоді все на світі. Забував, що треба поїсти, пізно лягав спати і рано-вранці вже схоплювався з ліжка, щоб гасати по місту, роздаючи людям усякі «анонси» та афіші-летючки, вишукував у міських мешканців за контрамарки потрібний для вистави реквізит, бігав то по цигарки, то по горілку й пиво для артистів, взагалі ставав у цирку своєю людиною. За це мав право не тільки вештатись за кулісами, а й дурно дивитись циркові вистави на вільних місцях».

«Собача будка» Лева Білоцерківського

Лев не пропускав жодної вистави, був щирим уболівальником кожного циркового номера, вдячним шанувальником і пропагандистом циркового мистецтва. Його з головою захоплювали таємниці циркових куліс, секрети трюків, він чманів від запаху циркової стайні, тремтів від захвату перед клоунами, маленькими симпатичними поні, а жінки-наїзниці у прозорих трико видавалися йому феями. «Цирк, ваблячи мене за собою з сонної, нудної Олександрії кудись у незнані, прекрасні краї, відіграв у моєму житті величезну роль. Це чи не він перший штовхнув мене шукати в світі свого щастя-долю. Проте справжню втіху, глибоку естетичну насолоду дав мені все ж не цирк, а театр, що відкрив переді мною двері в казкове царство мірй».  

«Собача будка» Лева Білоцерківського

У ті часи в Олександрії не було постійної театральної труппи. У міському театрі час від часу виступали мандрівні російські та українські труппи, заїжджали різного гатунку гастролери. Серед них великий фурор викликали у глядачів такі видатні тогочасні артисти як Мамонт Дальський, брати Алельгейми й Орленєв. Той самий Орленєв, для якого Чехов перед смертю збирався написати п’єсу під назвою «Орленєв». Дивно, але я не так і не можу пригадати, яку саме виставу я побачив уперше у цьому театрі, хоч добре пам’ятаю, як вразила вона мою юнацьку душу.

Родина Лева Білоцерківського була надто бідною, щоб забезпечити дітям сите, безжурне дитинство, тому хлопцю дуже рано довелося самому заробляти на шматок хліба. Він був хлопчиком на побігеньках, палітурником, продавцем або, як тоді казали, прикажчиком у крамниці. Звільнившись наприкінці дня, він любив блукати обсадженими високими тополями олксандрійськими вулицями і мріяти.  Про що мріяти? Ну звичайно ж, про театр!  

«Собача будка» Лева Білоцерківського

На момент написання книги Лев Білоцерківський був одним із найстаріших працівників Київського державного академічного українського драматичного театру ім.І.Франка, який протягом чотирьох десятиріч очима суфлера спостерігав життя театру і його діячів. Спогади старого суфлера написані жваво і популярно, на початку книги яскраво змальовуючи Олександрію і її театральне життя, що для нас, олександрійців, особливо цінно. «Суфлерська будка… Колись, ще до революції, її не без підстав називали «собачою будкою»; називав і я її так на світанку своєї праці у театрі.  Та давно вже вона стала мені тією бойовою позицією, на якій я був не тільки непомітним вірним «слугою Мельпомени», а й разом з іншими брав участь у створенні і становленні  нашого театру…»

«Собача будка» Лева Білоцерківського

У юності  Лев Білоцерківський став членом групи шанувальників мистецтва в рідному місті. Починав творчу роботу 1917 року в трупі Гната Юри «Сурма» в Олександрії.  Восени 1920 року на запрошення Юри вступив до театру ім. І.Франка і працював там до виходу на пенсію. Вважається одним з фундаторів Національного академічного драматчного  театру ім Івана Франка.

«Собача будка» Лева Білоцерківського

 Наш видатний земляк обіймав у театрі посаду суфлера, виконував як актор поодинокі ролі (Титар в інсценізації поеми Т.Шевченка «Гайдамаки», Слуга маркіза у п’єсі К.Гольдоні «Мірондоліна», Старий залізничник у п’єсі О.Корнійчука «Банкір», Растаковський у комедії М.Гоголя «Ревізор» та інші. Заснував музейну колекцію театру, писав сценарії до численних театральних «капусників».

Використані фото з альбома Сокальського, роботи Zander Lex.

Читайте також: Первая театральная газета в провинции — Zametka — Новости Александрии

На честь кого названі вулиці Олександрії: Марія Заньковецька — Zametka — Новости Александрии

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

This div height required for enabling the sticky sidebar