Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views : Ad Clicks : Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

Ювілей каланчі з годинником

298 Views
Ювілей каланчі з годинником

Цьогоріч одному із символів Олександрії – будинку пожежного депо, а точніше каланчі  – виповнюється 125 років. І 35 років з тих пір, як у 1987 році на вежі був встановлений годинник. А ви теж думали, що годинник на пожежній вежі був завжди? Але про все по черзі.

Каланча з годинником, яка є частиною діючого пожежного депо, — одна з найвідоміших будівель, візитівка Олександрії. Цей пам’ятник архітектури був побудований у 1897 році. На той час вежа була найвищою спорудою міста, завдяки чому черговий міг помітити пожежу в будь-якому районі й вчасно подати сигнал тривоги. У середині ХХ ст. старі будівлі пожежної  частини переобладнані під сучасні вимоги. Після Другої світової війни на вежі встановлено годинник – унікальний об’єкт місцевої історії. На даний час у будівлі працюють 11 ДПРЧ  та Олександрійське районне управління УДСНС.

Сама пожежна частина в Олександрії була створена у 1896 році. Але краєзнавцю і голові міської ради ветеранів МНС Володимиру Іванченку вдалося знайти серед архівних документів записки поліцейського управління Олександрійського повіту, де згадується, що пожежний обоз працював у нашому місті ще у 1798 році, тобто майже 225 років тому!

Ювілей каланчі з годинником

У середині ХІХ століття в Олександрії починає розвиватися виробництво, зростає кількість населення, збільшується саме місто. Земською управою прийнято рішення про виділення земельної ділянки під забудову пожежної частини. З тих пір частина знаходиться на тому ж місці, що і сьогодні  — на перетині вулиць Поштової та Ганнібалівської (сьогодні – Поштової та Братської). Воно обрано не випадково – це була одна з найвищих точок у центрі Олександрії, звідки видно усі околиці. А в складі команди, сформованої у 1896 році, несли службу 16 пожежних під головуванням брандмейстера. «На озброєнні» у неї були два брандспойти, три парокінних і шість однокінних упряжок з бочками для води.

Перша будівля пожежної частини була дерев’яною, як і більшість будівель в місті. Пожежі дерев’яних споруд у дореволюційній Олександрії виникали часто. Вони завдавали стільки клопоту та збитків населенню, що міська влада визнала необхідність будівництва пожежної частини. Наприкінці ХІХ століття розпочався збір пожертвувань на зведення нового приміщення. Відомо, що кошти виділялися із міського бюджету і частково – меценатами. Будівництво розпочалося у 1900 році і тривало два роки. Отже, вигляду архітектурного ансамблю у поєднанні візантийського стилю та еклектики, який ми бачимо і сьогодні,  пожежна частина набула у 1902 році – 120 років тому. Асигнування на будівництво були мізерні, тому мрію про високу каланчу здійснити не вдалося. Та виявилося, що і з  тої, яку спорудили, добре було видно територію містечка, бо тоді в Олександрії був всього один двоповерховий будинок.

За сигналом чергового, який з каланчі визначав місце пожежі, на гасіння в гранично короткий термін виїжджав довгий поїзд з брандспойтами і бочками. Сигнал тривоги був дуже гучним: гуркотіли по бруківці колеса, дзвеніли підв’язані до дишла дзвіночки, зливаючись з гучними ударами церковних дзвонів, оскільки всі три церкви дзвонили на сполох, закликаючи населення до участі в гасінні пожежі. Набат цілком виправдовував себе, бо між любителями видовищ завжди знаходилися добровольці. Вони охоче бралися сумлінно вручну качати воду з брандспойтів. Воду брали з міської парової водокачки, що знаходилася на території сучасної площі Соборної, а також з найближчих колодязів. Про це згадує краєзнавець Федір Мержанов.

Ювілей каланчі з годинником
Будинок купця Соболєва з годинником

А от рік виготовлення годинника, що прикрашає сьогодні пожежну каланчу, невідомий.  Проте на його механізмі вибита назва: Ф. Вінтер – С. Петербург. Ймовірно, мова йде про петербурзького годинникаря Фрідріха Вінтера. Спочатку куранти прикрашали будинок купця Соболєва, який стояв навпроти нинішнього Головпоштамту  на проспекті Соборному. У 1943 році, відступаючи з Олександрії, фашисти підірвали історичний будинок. Але годинник вцілів – видно, що зроблений був на совість.  Після війни його встановили на будівлі старої аптеки, що працювала на місці Головпоштамту. При знесенні аптеки годинник забрав додому житель міста – інвалід війни, токар Рудоремонтного заводу Г.П.Підгорний. Він зберігав реліквію і намагався її ремонтувати. Коли хранитель помер, годинник виявився нікому не потрібний.  Пізніше його хтось понівечив – зникли гирі, троси бою і ходу, кріплення маятнику, підвіски з пружиною. На корпусі були грубі сліди від зубила – «умільці» хотіли змінити назву «Ф.Винтер» на «Р.Зингер», а «С.Петербург» на «г.Гетеборг». Таким годинник знайшов Володимир Рогоза – начальник СВПЧ-5. За його відновлення взявся колектив служби пожежної охорони, майстри заводу АЕМЗ і годинникар. Було важко – ні інструкцій, ні креслень, ні техпаспорта годинника не було. Але все-таки після докладений чималих зусиль все вийшло. У жовтні 1986-го був запущений механізм ходу, а у листопаді – механізм бою. Циферблат створив художник А.Шурдук, і годинник встановили на пожежній каланчі. В новорічну ніч 1987 року він мелодійним передзвоном знову почав відраховувати час. Кажуть, якщо в ніч перед Різдвом загадати бажання, коли куранти на вежі б’ють 12 разів – ваше бажання обов’язковою здійсниться. Обов’язково перевірте!      

Ювілей каланчі з годинником

Інші статті про історію Олександрії: Из жизни Александрии и уезда

Наша «Ромашка»

Междугородный телефон в Александрии в 1913 году

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

This div height required for enabling the sticky sidebar