Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

Наталія Басова: «Важливо, коли тебе розуміють»  

287 Views
Наталія Басова: «Важливо, коли тебе розуміють»  

Наталія Басова – державний службовець. У рідному місті Олешках Херсонської області до війни вона працювала у районній державній адміністрації у відділі ведення Державного реєстру виборців. В Олександрії Наталія – волонтер Благодійного фонду «Центр допомоги «Олександрія» на Поштовій, 9. До речі, абсолютно усі волонтери цього Центру – переселенці. Саме вони працюють з внутрішньо переміщеними особами – роздають речі, гуманітарну допомогу. Адже дуже важливо сказати людям, які приходять до Центру, втративши практично все: «Ми такі ж самі. Також переселенці. Ми розуміємо вас і допоможемо».

Чоловік Наталії служить у Збройних Силах України, старша донька з сім’єю живе у Німеччині, молодша – у Києві. Наталія приїхала в Олександрію до брата.

Її історія, можливо, і схожа на розповіді сотень тисяч інших українців, але від того не менш вражаюча.

Наталія Басова: «Важливо, коли тебе розуміють»  

24 лютого жителі Олешків прокинулися від гучних вибухів. Бачили, як окупанти входили у місто. Півтори місяці Наталія з доньками жили вдома, а потім, коли зрозуміли, що бойові дії швидко не закінчаться, а можливість виїхати з кожним днем стає все меншою, прийняли непросте рішення. Однією з найвагоміших причин для виїзду стало те, що чоловік Наталії брав участь в АТО, а вороги збирали інформацію про таких бійців та членів їх сімей. Дехто з місцевих жителів їм у цьому активно допомагав. Почали зникати люди. АТОвців рашисти забирали і катували. Наталія розповідає про сім’ю своїх знайомих: «Ворожі військові прийшли додому до доньки учасника АТО, який переховувався. Змусили дівчину телефонувати татові. Взяли слухавку, приставили до голови дівчини дуло автомата і сказали чоловікові: «Або ти вийдеш, або ми застрелимо твою доньку». Звичайно, він вийшов. Його забрали. Де він зараз – невідомо. Мій колишній колега, також учасник АТО, залишався в Олешках, коли прийшли орки. У березні до нього увірвалися в квартиру о 5 ранку, схопили на очах у сім’ї і увезли. Про нього дотепер теж жодних відомостей. І таких випадків багато».

Коли почалися сильні обстріли, Наталія з донькою переїхали до приватного будинку дідуся і бабусі. На власні очі бачили, як у сусідній будинок потрапили уламки ракети, і він спалахнув. Дякувати Богові, людей всередині не було.

Наталія Басова: «Важливо, коли тебе розуміють»  

На початку квітня Наталія виїхала з Олешків евакуаційною колоною. Їхала легковою автівкою, у якій знайшлося одне вільне місце, через Антонівський міст під обстрілами. З речей практично нічого не брала. Молодша донька їхала у тій же колоні, але в іншому авто. Старша теж виїхала з Олешків пізніше.

Дорогою було багато блокпостів, і на кожному евакуйованих ретельно перевіряли. Усі, хто їхав з окупованих територій, видаляли з телефонів інформацію, фотографії, листування та сторінки у соцмережах.  На першому блокпості перед Антонівським мостом російський військовий попросив телефон у водія машини, якою їхала Наталія. Відновив усі мобільні додатки, читав повідомлення, почав ставити питання знервованому власнику, який намагався виправдатися, чому дивився українські новини. Пасажирки у салоні вже почали пити заспокійливе, втрачаючи надію виїхати. Але їх таки пропустили.

В Олешках у Наталії залишаються свекри, які не хочуть залишати будинок і господарство. Живуть в окупації і дві двоюрідні сестри – спочатку не було грошей (за вивіз просили від 5 до 8 тисяч гривень з людини), а тепер вже і можливості для виїзду відсутні – всі шляхи перекриті. Наталія тримає зв’язок з сусідами, які наглядають за житлом, поливають квіти і годують кота.

В Олександрії вона намагалася знайти роботу. Відразу пішла до міської ради і районної адміністрації. Працевлаштуватися поки що не вдалося, але волонтерство у благодійному фонді «Центр допомоги «Олександрія» сьогодні є основним видом діяльності Наталії.  

Наталія Басова: «Важливо, коли тебе розуміють»  

Зараз набагато більше переселенців, говорить Наталія, люди приходять по речі та гуманітарну допомогу. Останнім часом до Олександрії приїздять жителі Запоріжжя. Просять допомоги з житлом. «Звикати до життя на новому місці важко, — розповідає жінка. —  І ми розуміємо, що відчувають переселенці, оскільки і самі такі – у «Центрі допомоги «Олександрія» працюють лише внутрішньо переміщені особи. Дуже важливо, коли тебе розуміють і подають руку допомоги. Спеціально пишемо на бейджиках, звідки ми. Знаходимо для всіх слова підтримки. Багато хто і сам виявляє бажання стати волонтером і допомагати. Ми спілкуємося , і я відволікаюся від сумних думок, а новини протягом дня взагалі не читаю – лише ввечері. Триматися і зберігати рівновагу допомагає сім’я. Напишеш чоловікові: «Добрий ранок», він відповів – значить, все нормально».

Інтерв’ю записано під час мобілізаційного заходу «День довіри», який проведено 22 жовтня 2022 року з ініціативи ГО «Десяте квітня» в рамках проєкту з UNHCR Ukraine — Aгентство ООН у справах біженців в Україні.

Читайте також: Сплети сітку – врятуй життя — Заметка

І одна у полі воїн, або місія Олександри

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

This div height required for enabling the sticky sidebar