Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

168 Views
Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Мініатюрна і тендітна, але з міцним стрижнем, ця дівчина без віку йде по життю з гарною щирою посмішкою і високо піднятою головою. Різнопланова актриса, талановита виконавиця, вона з легкістю втілюється у будь-який образ і швидко змінює амплуа. Може зіграти 10-річну дівчину і жорстоку комуністку, веселити дітей на святкових ранках і вивести на новий сучасний рівень колектив, у який мало хто вірив. Головне для неї – торкнутися струн душі глядача. І їй це завжди вдається. Акторка народного аматорського театру Оксана Кучеренко – про творчість, призначення і світло всередині.

За освітою Оксана хормейстер. Так склалася доля, що багато років працювала у сфері торгівлі. Але творчість у її житті була завжди. Просто чекала свого часу. Іноді довго. Та не марно.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Оксана родом зі співочої родини. З 5 років з мамою і бабусею виступала на сцені у рідному селі Харківцях на Полтавщині, виконуючи народні пісні під баян і акапельно. Важко знайти людину, яка була б настільки закохана у народні пісні, як вона. Бо вони живуть у ній на генному рівні. Вона ніколи не боялася сцени, адже завжди відчуває мамину руку, яка колись вивела її до глядачів. Звичайно, хвилювання є, але Оксані вистачає лічених хвилин, щоб увійти в образ і сприйняти зал. Сім’я заклала у неї впевненість у своїх силах і вміння почуватися вільною.

У школі талант Оксани, її тонкий слух і виразний голос помітив вчитель музики Віктор Жартовський. Саме він переконав дівчину вступати на навчання до хорового відділу Гадяцького фахового коледжу культури і мистецтва імені І.Котляревського. Оксана і сама цього хотіла – коли бувала у Гадячі, проходила повз будівлю коледжу і чула хоровий спів, відчувала неймовірне піднесення духу і внутрішню наповненість. Вона прагнула навчатися саме тут, і вступила до коледжу, незважаючи на бажання батька бачити доньку медиком. На екзамені Оксана співала весільну пісню «Галочки» – її бабуся знала багато весільних пісень і навчила їх онучку. Дівчину зарахували без подальших іспитів. Згодом педагог з вокалу поставила Оксані голос, розкрила її здібності й навчила багатьом тонкощам виконавської майстерності. І її талант засяяв новими барвами. Для неї не складно швидко перейти від народної манери виконання до естрадної, а це даровано далеко не всім.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

На жаль, по закінченні коледжу сферу діяльності довелося кардинально змінити. Багато років Оксана працювала у торгівлі, поставивши на перший план необхідність забезпечити необхідним своїх дітей. Проте творчість завжди живе в ній, і два її синочки та донечка постійно чують народні пісні у маминому виконанні. Вони успадкували мамину творчу вдачу, незламність духу і волелюбність. Старший син Антон сьогодні служить в ЗСУ, середній Стас свого часу грав у дитячому музичному театрі «Смарагдове місто», а трирічна Анечка уже активно проявляє акторські й танцювальні здібності.

З 2002 року Оксана живе в Олександрії. Певний час працювала директором та художнім керівником Куколівського Будинку культури, де організувала вокальний колектив «Криниченька». Жіночки приходили, аби співати для душі. Але невдовзі Будинок культури закрили. Із почуттям великого розчарування Оксана залишила галузь культури, впевнена, що ніколи сюди не повернеться. Але недарма кажуть: «Ніколи не говори ніколи». Потяг до творчості нікуди не зник, на деякий час трансформувавшись у вишивання і малювання.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Одного разу Оксана побачила у Facebook допис акторки народного театру Марини Вороніної про те, що у нову виставу запрошуються дівчата, які вміють співати, танцювати і грати на музичному інструменті. І вирішила спробувати. «Ой, яка гарна циганочка до нас прийшла», — побачивши її, щиро зраділа Тетяна Бессмольна. Після короткої розмови режисер театру Юрій Дзбановський дав Оксані сценарій п’єси «Не покидай мене» і попросив почитати вголос. Послухав і сказав: «Роздруковуй сценарій, роль твоя». «Я була така щаслива – хотілося стрибати від радощів», — згадує Оксана.

Тож у 2015 році вона дебютувала на сцені Палацу культури «Світлопільський» як актриса народного аматорського театру в одній з головних ролей у виставі «Не покидай мене». Але цьому передувала велика робота – протягом року. Юрій Дзбановський бачив персонаж Оксани по-своєму, вона відчувала його інакше. Та під час індивідуальних занять зрозуміла: режисер формував акторський ансамбль, бачив картину в цілому і домагався гармонії. В результаті Оксана зуміла створити ліричний образ, у якому їй було дуже комфортно. «От тепер я тобі вірю!», — сказав їй Юрій Ігорович, коли вона заплакала на сцені. «Ніколи не забуду цієї ролі. Вистава була про війну, мені подобалася військова форма, а на сцені я забувала про все і просто жила, намагаючись якнайкраще розкрити свій образ, передати глядачу те, що відчувала моя героїня, показати її характер. Вистава вже завершилася, а я ще не встигла насолодитися грою. Півтори години виявилося мало. П’ять разів ми показували цю виставу – і щоразу такі відчуття. Дуже сумую за цією першою роллю», — зізнається актриса.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

У коледжі вона грала у дитячих виставах, і це стало у пригоді на посаді культорганізатора Палацу культури «Світлопільський», де Оксана працює вже півтора роки (перед тим керувала хором в Олександрійській організації УТОС і працювала у Районному Будинку культури). Вона бере участь у багатьох заходах, і глядачі різного віку вже оцінили її здатність вживатися в образ, різноплановість і сміливість. Клоунеса у «Цирку молодих», Малефісента або ведуча у новорічній розважальній програмі – у будь-якій ролі Оксана переконлива, яскрава і запальна. Вона відчуває зал, уміє завести публіку і зробити кожен свій виступ феєричним і вражаючим. А ще Оксана очолює фольклорний колектив «Українські вечорниці» — і під її керівництвом ансамбль осучаснюється і розвивається, виходить на новий рівень, бере участь у цікавих проєктах.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Наступною роллю в театрі стала подруга Проні у виставі «За двома зайцями». У комедії «По-модньому» вона, мама трьох дітей, зіграла 10-річну дівчинку. Найважче у цьому випадку було передати емоції так, щоб глядач повірив: перед ним – маленька Наталочка. Аби відтворити на сцені дитину, Оксана дивилася мультфільми, згадувала, як поводилися її дітки.

Взагалі ця актриса – майстриня епізодів. У цьому вкотре переконалися всі, хто бачив виставу «Мир вашому дому» за творами Шолом-Алейхема. В образ російської комуністки – уособлення Росії та її ставлення до України – Оксана вклала силу усіх почуттів, які українці наразі відчувають до країни-агресора.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Кого любить сцена? На це запитання Оксана відповідає так: «Тих, хто любить її. Я люблю сцену, не боюся її, але завжди хвилююся перед виходом. Юрій Ігорович вчив не дивитися в зал, але це мені вдалося не відразу. Для мене дуже важливі очі глядача. Це закладено ще з дитинства – коли я виступала, нехай навіть з однією піснею, у залі завжди були рідні: мама, тато, бабусі, тітка. Я шукала їх очима, була важлива їхня підтримка. Так мені спокійніше. Зараз я не дивлюся в зал. Але чую реакцію глядачів – оплески, сміх, і це заводить».

Щоб бути переконливою на сцені, треба зрозуміти свій персонаж і полюбити його, переконана актриса: «Артист має любити те, чим займається, вкладати у це душу. Для мене важливо, щоб мені повірив глядач. У кожному нас живе бегето образів. Головне — знайти потрібний.

Мені було важко полюбити образ у «Мир вашому дому», але я зібрала весь негатив, що накопичився всередині впродовж року війни, і виплеснула назовні всю злість. Свій ідеальний образ знайшла, коли грала Клоунесу. Мабуть, в мені досі живе щаслива дитина, яка проявляється на сцені. Навіть якщо у мене немає настрою, як тільки вдягнуся у свій костюм, зроблю грим, знатиму свою роль – уже готова до веселощів»

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Зараз Оксана наповнена творчістю і щаслива від цього, адже творчість – це її призначення. І воно допомагає не тримає образ, після будь-якого удару знаходить у собі сили піднятися, розправити крила і стати ще сильнішою і ще більш гарною. Бо ж образи – це каміння, яке людина носить за спиною. А по життю треба йти з високо піднятою головою.

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

«Талановита, різностороння, дуже швидка, виразна, добре співає і танцює. Зараз Оксана дуже затребувана саме через ці свої якості, — характеризує акторку режисер народного аматорського театру ПК «Світлопільський» Тетяна Бессмольна. — Може зіграти як у дитячій розважальній програмі, так і серйозну роль у театрі, завжди знаходить родзинки й цікавинки. Відповідальна, завжди ретельно працює над ролями, над образами і костюмами. Кожен образ пропускає крізь себе, проживає його всередині, а потім втілює на сцені. Актриса широкого розмаху, з великим потенціалом. Яку б роль їй не дали – впорається на відмінно: дуже різнопланова. Дуже гарна, яскрава, відкрита, зі щирою посмішкою. У театрі, окрім іншого, гримує акторів – вона хороша візажистка, допомагає підібрати музичне оформлення вистав. З усіма в колективі знаходить спільну мову, уважна, чуйна, подільчива і хлібосольна. Коли через завантаженість Оксана пропускає репетиції, нам її не вистачає».

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Наостанок Оксана поділилася особистим: «У шість років моя мама пішла до першого класу. Вона дуже гарно співала, і її єдину з колгоспу вибрали учасницею конкурсу. З нею особливо ніхто не займався – пара репетицій під супровід баяну, і все. Її одягли у вишиванку, червону сукню, дали в руки кошик з яблуками. На конкурсі дівчинка заспівала пісню «Я лисичка, я сестричка, не сиджу без діла» і посіла перше місце. Їй подарували велику ляльку, за яку потім вдома билися сестри. Для мене ця мамина історія стала великим поштовхом, прикладом і натхненням. Дівчинка, яка росла без батька, без будь-якої підготовки співала і танцювала так, як уміла. І глядач її високо оцінив, бо робила вона це щиро, від душі. Коли я приїжджаю до батьків, ми з мамою завжди співаємо на два голоси «Чабреці»: «Пропливе в Харківцях надвечір’я»… З цією піснею колись ми зайняли перше місце на конкурсі».

Оксані хотілося б зіграти драматичну роль, і незабаром ми побачимо її в цьому амплуа. І нехай здійсниться її мрія: щоб старший син побачив маму на сцені у виставі.  

Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»
З Олександром Педаном у програмі «Зірки під гіпнозом»
Оксана Кучеренко: «У кожному з нас живе багато образів. Головне – знайти потрібний»

Про інших акторів народного театру: Наталія Кірєєва: «Театр – це неповторна атмосфера»

Ігор Бурчак: «Аматорський театр вигідно відрізняється від професійного»

Ірина Оберна-Мельник: «Сила жінки – у розумі»

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

This div height required for enabling the sticky sidebar