Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

Про базари і «базарну моду»

171 Views
Про базари і «базарну моду»
Базар в Олександрії, 1950-ті

Колись ринки, або як їх завжди називають у народі, базари були основними торгівельними точками будь-якого міста, куди приходили не лише купувати, а й себе показати, інших побачити. Тут можна було дізнатися головні новини та плітки, зустріти тих, кого давно не бачив, вибрати потрібний товар і радіти, якщо вдалося вигідно сторгуватися, ну і, зрештою, розвіятися і трошки відволіктися від буденності. Можливо, є люди, для яких все й досі так залишається.

Федір Мержанов у своїй книзі «Александрия  до Октябрьской революции  1896-1919 годов» цікаво та живо змальовує торгівлю на ринках: 

«На місці двоповерхової будівлі, де розміщувався райком КПУ (ймовірно, тепер  – районна державна адміністрація. – Авт.), була невелика площа, на якій збирався базар, де продавали худобу. Цей район і вся його південна частина називалися «Першим номером».

 Назва ця виникла за часів Аракчеєвських поселень, коли горезвісна казенна нумерація замінила живі назви. Соборна площа була центральним торговим місцем Олександрії, тому йменувалася Базарною. По неділях і базарних днях (середа і п’ятниця) сюди сходилися жителі передмість і з’їжджалися селяни з найближчих сіл з продуктами власних господарств. Роздрібна торгівля відбувалася на північному боці площі, тобто, ближче до центру міста, у дерев’яних ятках, на столах під навісами та без навісів і просто на землі. Оптова ж торгівля йшла на південному боці, який називався «Привозом». Тут дари природи продавалися цілими возами.  

Навколо площі знаходилися два десятки великих кам’яних комор скупників зерна.

Все це було оточено кільцем магазинів та житлових будинків, населення яких тією чи іншою мірою було причетне до комерції.

Площа імені Кірова (сьогодні – Покровська. – Авт.) офіційно називалася Провіантською, але йменували її Покровською у відповідності до назви церкви Покрови Богородиці, яка розташовувалася поряд.  

На цій площі проходили кінні ярмарки. Найбільший ярмарок був приурочений до свята Покрови, коли завершувалися основні сільськогосподарські роботи. Тривали ярмарки цілий тиждень і вносили значне пожвавлення у життя міста і повіту.

Про базари і «базарну моду»
Базар в Олександрії,1950-ті

Великі магазини були на Жовтневій (теперішньому проспекті Соборному. – Авт) і частково на Першотравневій (тепер – Поштовій. – Авт.) вулицях, причому кількість магазинів була значно більшою, ніж тепер. Майже у кожному кварталі були і лавки-універмаги, де продавалося все необхідне для господарів: від цукру до керосину. В них широко практикувався кредит. Окрім торгівлі у магазинах і на базарах, існувала також торгівля врознос і врозвіз, що супроводжувалася монотонними вигуками:  «баби, глини», «вугілля», тобто  біла глина для побілки будинків та вугілля для самоварів.  «Точити ножі, ножиці», «цукрове морозиво», «каструли, відра лагодимо», «старі речі купуємо» и т.д. Збирачі ганчір’я постачали малечі блискучі «коштовності» за зданий непотріб.

Ходили дворами китайці з величезними тюками шовкової чесучі за спиною і залізним аршином у руках, вірмени з кавказькими вовняними тканинами і сирами. Набридали циганки-гадалки, шарманщики з дуже обмеженим репертуаром і несамовитими звуками розладнаних шарманок, цигани з дресованими ведмедями і мавпочками у дитячих платтях, різні пройдисвіти з папугами, котрі за три копійки відкривали таємниці вашого майбутнього у райдужних фарбах.

За встановленим порядком, о 5 годині вечора на Жовтневій вулиці лунали пронизливі свистки городових (поліцейських), які супроводжувалися гуркотом залізних гофрованих штор, що зачинялися на вікнах і дверях магазинів. Торгівля товарами припинялася. Залишалися відчиненими до невизначеного часу гастрономічні крамниці та кондитерські.

Ковбаса або шинка ніколи не продавалися декількома шматками чи з доважкою – це було непристойно. Продавець мав точне око і якщо помилявся, то тільки у бік збільшення, а не зменшення замовленої ваги. Обрізки, що складалися з різних сортів, продавалися за зниженою ціною, що було дуже зручно для незаможніх людей».

Про базари і «базарну моду»
Базар в Олександрії, 1950-ті

На жаль, фотографій з тих часів не зберіглося. Натомість є фото олександрійських баазарів 50-х-60-х років, які ви бачите вище.

А на сайті «Локальна історія» розміщена цікава ілюстрована стаття про базари Києва 1920-х років. Давайте і ми підемо на ці базари і завдяки малюнкам художника Юрія Павловича розглянемо, що продавали і як одягалися продавці та продавчині  понад 100 років тому. Можна припустити, що і олександрійські торгівці носили аналогічний одяг, тільки, ймовірно, трохи бідніший, враховуючи віддаленість від столиці.

Спершу слід зазначити, що науково-художня спадщина Юрія Павловича зберігається в багатьох музеях не лише в Україні, а також у приватних колекціях. Сьогодні звернемо увагу саме на замальовки Юрія Павловича, які він зробив у 1920-х – 30-х роках на київських базарах. Його малюнки дають нам уявлення і про одяг тогочасних продавців, і про асортимент їхніх товарів.

Більшість своїх замальовок Павлович робив на Сінному базарі.

Про базари і «базарну моду»
Малюнок Юрія Павловича

Треба згадати, що 1920 – 28-ті роки були епохою «нової економічної політики» (НЕПу), яка передбачала легалізацію приватної ініціативи, дозвіл торгівлі торговцям-оптовикам, маклерам, комісіонерам, власникам або орендаторам підприємств. На тогочасних базарах можна було купити практично все. В будинках поблизу базарів відкривалися крамниці, де торгували гастрономією, спиртними напоями, шкіряними та хутряними виробами.

На малюнках Юрія Павловича ми бачимо великий асортимент товарів, які пропонували киянам. Це різноманітна їжа (хліб, молоко, м’ясо, сало, смалець, яйця, кишки для ковбас, гарячі і холодні напої, картопля, цибуля, редиска, яблука, груші), жива птиця (кури, гуси), предмети домашнього вжитку (табуретки, розкладачки, плетені килимки, віники, кошики, ложки, сита, рушники, рослини у горщиках), дитячі іграшки, фарби, квіти.

Про базари і «базарну моду»
Базар у Києві

В одязі типажів художника ми можемо спостерігати і деякі елементи традиційного сільського вбрання, і поступове їх витіснення модними тенденціями 1920-х років.

Найбільш традиційно виглядає одяг старших людей. У жінок ми бачимо широкі довгі спідниці зі смугами плису, фартухи, керсетки, юпки з рукавами, свити, кожухи. Зберігаються і традиційні способи пов’язування хусток. Традиційні елементи чоловічого одягу представлені краще у зимовому та демісезонному варіантах плечового вбрання: свити, сіряки, киреї, кобеняки, кожухи. З головних уборів присутні як традиційні хутряні шапки, так і шапки-вушанки, кашкети і будьоновки, з взуття – черевики, валянки, чоботи. Деякі торговки вже одягнуті у ситцеві блузки сучасного крою, а не в традиційні сорочки з доморобного полотна. Такі блузки носять в комплексі зі спідницею з крамної тканини. Обов’язковим елементом одягу продавчинь залишаються фартухи з огляду на їх функціональність.

Про базари і «базарну моду»
Продавчиня молока, Київ

Одяг молодших продавчинь виглядає більш модним і сучасним. Їхні сукні та спідниці суттєво коротші. Як і сьогодні, на початку 1920-х років досить відчутний вплив західних модних фасонів. Особливою популярністю користувалося так звана сукня-сорочка з низькою талією, яка не підкреслювала фігуру, а навпаки приховувала лінію талії, стегон і грудей.  Також привертають  увагу широкий відкладний комір у жіночих блузках та муфти, що тоді були в моді.

Сукні шили, в основному, з ситцю – він був відносно недорогий, зручний і практичний. З дорожчих тканин фаворитами міжвоєнної моди були крепдешин, шовк, крепжоржет і атлас. Модними були тканини в горошок і у смужку.  Ще одним модним трендом цих років були хустки, які молоді жінки завязували не під підборіддям, а на потилиці.  А ще молоді жінки носили на чолі пов’язки-бандо. Їхні модні образи доповнюють короткі стрижки (каре та боб).

Попри досить скромний одяг, який зафіксував Павлович, пильне око відразу побачить, що в епоху НЕПу навіть у бідних верств населення йшов процес витіснення традиційного одягу і його заміни модним, сучасним.  

Про базари і «базарну моду»
Малюнок Юрія Павловича
Про базари і «базарну моду»
Базар у Києві

Отже, виходить, на базарах можна було ще й побачити модні новинки. Ще у 2000-х молоді дівчата та жінки також підбирали модні наряди на ринках. Сьогодні здебільшого купують у торговельних центрах та бутіках, замовляють через інтернет. Але й українські  інтернет-магазини пропонують багато товарів з одеського «7 кілометру» — відомого на всю країну ринку. Отже, базарні традиції, хоч і видозмінені, зберігаються і дотепер.

А ви скупляєтеся на базарах?

Більше фото —  на  Локальній  історії:  https://localhistory.org.ua/…/shcho-prodavali-ta-iak…/

Читайте також: «Мода в старой Александрии»«Новейшие моды» в дореволюционной Александрии — Заметка — Новини Олександрія (zametka.in.ua)

Історія мармурової дівчини: История Мраморной девушки — Заметка — Новини Олександрія (zametka.in.ua)

Музична школа в Олександрії — як все починалося: История музыкальной школы — Заметка — Новини Олександрія (zametka.in.ua)

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

This div height required for enabling the sticky sidebar