Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views : Ad Clicks :Ad Views :
Oh Snap!

Please turnoff your ad blocking mode for viewing your site content

img

Спадщина Івана Литовченка

301 Views
Спадщина Івана Литовченка

8 липня виповнилося 100 років із дня народження художника-монументаліста Івана Литовченка (1921-1996) – автора гобеленів, які багато років прикрашали олександрійський Палац урочистих подій і панно на фасаді цього Палацу, створеного у співавторстві із художником Володимиром Прядкою.

Спадщина Івана Литовченка
Іван Литовченко

Іван Семенович Литовченко народився у 1921 році у селі Бугруватому Сумської області в простій родині. Закінчив Львівський інституту прикладного та декоративного мистецтва.  З середини 50-х  працював в жанрі декоративного та монументального мистецтва. Створював геральдичні панно, тематичні килими, брав участь у виставках. Його роботи дбайливо охороняються і сьогодні. У Києві станцію метро «Шулявська» прикрашає настінне панно авторства Івана Литовченка. Ним також розписаний Київський річковий вокзал, аеропорт в Борисполі, Палац урочистих подій в Олександрії, чим пишається наше місто. До авторського колективу художників, що працювали в Олександрії, входили подружжя Іван та Марія Литовченки, Володимир Прядка, В.Задорожній. У той час монументальне мистецтво ще не виходило на вулиці міст. А тут ЗАГС – звичайна контора реєстрації сімейного стану! Автори запропонували ідею створення Палацу одруження. Такого в країні ще не було.

Спадщина Івана Литовченка

Мозаїчне панно на фасаді Палацу урочистих подій називається «Сонце кохання».  Дві голови у профіль злилися у форму сонця в обрамленні народних символів – дубового листя (символ чоловічої сили) і  грон калини (символ нев’янучої дівочої краси).  У верхній частині композиції  – клиновидні промені  сонця. Фото цієї роботи було надруковано у журналах «Декоративне мистецтво» та «Образотворче мистецтво».

У фойє Палацу  був розміщений гобелен «Пісня про Козака Вуса» Івана та Марії Литовченків. Його присвятили легенді  про засновника Олександрії. Гобелен виконано в жанрі народної картини. Для більшої легендарності використано гумористичні написи: «Козак Вус», «Це Галя», «Воли круторогі», «Ми козаки», «Коник вороненький». Сходи на другий поверх до зали урочистих подій побудовані у вигляді підкови. У великому вікні при підйомі сходами на другий поверх установлений вітраж розміром 9 на 4,5 метри, виконаний І.Литовченком та В.Прядкою за унікальною технологією – з литого скла на бетонній основі. Називається він «Сім’я і Батьківщина». Образ Батьківщини – у вінку з колосків пшениці.

Спадщина Івана Литовченка

 Для зали урочистих подій Іваном Литовченком та Володимиром Прядкою було створено гобелен «Гімн життя» розміром 6 на 13 метрів. У середині композиції  розташований символ життя – яйце, як будова Всесвіту. У центрі – мати з дитям у хороводі дівчат, майбутніх матерів. Навколо дороги життя і скрізь – сімейні пари. Внизу – мати і син-солдат, вище – щоденна праця шахтаря, а ще вище — захист жінки чоловіком від загрозливої хмари. Ліворуч – композиція «Клятва під деревом життя», що проростає з вірності загиблим предкам. Права частина – осінь життя, присвячена нашим прадідам і онукам, що символізує продовження роду. Таким чином урочисті церемонії відбувалися як благословення на продовження роду. Подібного гобелену в Україні та й СРСР не існувало. Він витканий майстринями з містечка Решетилівки Полтавської області. Перед тим,  як прикрасити стіни Палацу урочистих подій, обидва гобелени були представлені на Всеукраїнській виставці у Києві і на Всесоюзній у Москві.

Спадщина Івана Литовченка

Наразі гобелен «Гімн Життя» зберігається у Палаці культури «Світлопільський». А «Пісня про Козака Вуса» — у Палаці урочистих подій.

Заслужений діяч мистецтв України Іван Литовченко  був членом Української академії архітектури, нагороджений орденом «Знак Пошани», є лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка 1998 року (посмертно) за гобелен-триптих «Витоки слов’янської писемності» в Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського. Марія Литовченко (1927-2014 рр.) – також лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, заслужений художник України. Подружжя є авторами понад 100 творів монументально-декоративного мистецтва: мозаїк, гобеленів, рельєфів, різьблення, кераміки тощо. Більшість із них виконані в екстер’єрах та інтер’єрах значних архітектурних споруд України.  Окрім вже згаданого панно на станції метро «Шулявська», мозаїки Литовченків у Києві є на річковому вокзалі та проспекті Перемоги. Останнє також створено у співавторстві з Володимиром Прядкою, як і «Сонце кохання» в Олександрії.

Спадщина Івана Литовченка
Станція метро «Шулявська»

Мария Литовченко (1927-2014) — Лауреат Государственной премии имени Т. Г. Шевченко, Заслуженный художник Украины.  Гобелени Івана і Марії Литовченків мають яскравий національний колорит. У своїх роботах художники порушували теми історії України, героїчного минулого і звичайного сучасного життя. Кожен твір сповнений ідей добра і гуманізму, справедливості й любові до України і свого народу. На думку мистецтвознавців, гобелени Литовченків посідають особливе місце в українському народному декоративному мистецтві і є невід’ємною частиною золотого фонду нашої культури.

Спадщина Івана Литовченка

Окреме місце в творчості Івана Литовченка має комплекс мозаїчних рельєфів у Прип’яті. Понад десять років життя Іван Семенович віддав втіленню цієї ідеї. Він створив ряд скульптурних мозаїчних рельєфів – до 100 квадратних метрів кожен. Вони мали назви «Людина і прогрес», «До світла», «Світанок», «Створення» і були виконані з кольорової смальти у поєднанні з металевою. Як і місто в цілому, трагічна доля спіткала й усі твори монументально-декоративного мистецтва. Без належного догляду мозаїчні рельєфи зруйнувалися, а багато гобеленів безслідно зникли. «Можливо, я попрощався зі своїми роботами назавжди. Не пощастило. Жорстока доля! І мені їх шкода – я чесно працював і віддав усе, на що був здібний», — писав Іван Литовченко у своїх спогадах.

Помер Іван Литовченко 27 травня 1996 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. Його роботи і сьогодні дбайливо охороняються.

Спадщина Івана Литовченка

Сила Литовченків – це їхній талант, творча енергія, щире захоплення мистецтвом. І це зробило їх видатними українськими художниками другої половини ХХ століття.

Спадщина Івана Литовченка

Декілька років  тому Володимир Прядка лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, академік Національної академії мистецтв України, один із художників, що оформлював Палац урочистих подій у нашому місті, написав звернення до олександрійців, яке назвав «Останній із могікан». У ньому митець просив нас зберегти унікальні панно і гобелени, враховуючи їхнє значення для української культури.

Спадщина Івана Литовченка

Читайте також: Судьба и наследие Ивана Гороновича — Zametka — Новости Александрии

Степан Николенко: «В живописи тоже должен быть дизайн» — Zametka — Новости Александрии

Старый город в воспоминаниях Леонида Холохоленко — Zametka — Новости Александрии

Вадим Романов: путешественник и писатель — Zametka — Новости Александрии

Здание, похожее на дворец — Zametka — Новости Александрии

  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Linkedin
  • Pinterest

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

This div height required for enabling the sticky sidebar